УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 18 дня             Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів             -Градовського Ю.М.

-Бітова А.І. при секретарі - Пащенко Т.П. з участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південного оперативного командування про визнання права на правильний розрахунок вислуги років та стягнення недоотриманої грошової винагороди. -

ВСТАНОВИЛА:

30 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Південного оперативного командування про визнання права на правильний розрахунок вислуги років та стягнення недоотриманої грошової винагороди, вказуючи, що йому не було враховано в вислугу років повний термін, а саме: з 26 листопада 1963 року по 30 листопада 1989 року.

Представник відповідача позов не визнав, вказуючи, що позивач пропустив строк позовної давності.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Південного командування оперативного командування про визнання права на правильний розрахунок вислуги років та стягнення недоотриманої грошової винагороди - відмовлено.

Обґрунтовуючи судове рішення головуючий зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, та прийняття нової постанови, якою задовольнити його позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів

Справа №22а-1193/2006 р.                                               Головуючий у першій інстанції Лук'янчукО.В.

Доповідач Суворов В.О.

апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 99, 100 КАС України адміністративний,позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до адміністративного суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому КАС України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу стало відомо про виключення зі списків особового складу війкової частини, де він проходив службу у листопаді 1989 року. З грудня 1989 року позивач отримує від Міністерства оборони України пенсійне забезпечення.

Відповідач в запереченні на позовну заяву зазначив, що позивач пропустив строк на апеляційне оскарження, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, розглянувши справу, приймає до уваги, що позивач дізнався про спірні правовідношення у листопаді 1989 року. Тобто на час звернення до суду першої інстанції пройшло понад 16 років.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що неможливо вважати поважною причиною пропуску строку на звернення до суду в зв'язку з відсутністю судової практики.

Доводи апелянта про те, що строк йому повинен бути поновлений, з тих підстав, що він звертався до Одеського військового округу, Головного управління кадрів Міністерства Оборони СРСР, до головного військового прокурора та Військового відділу ЦК КПРС, та йому стало відомо про порушення його прав тільки в 1990 році не заслуговують на увагу, оскільки позивач отримав відповіді на свої звернення у 1990 році.

Також апелянт в скарзі зазначає, що відповідно до ст. 233 КЗпП України він має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження строку. Але судова колегія вважає, що вказаний довід апелянта є помилковий, так як він в позові просить стягнути грошову нагороду, яка не відноситься до заробітної плати.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 210, 211, 212 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2006 року залишити без змін.