Справа 412/15343/2012

Провадження 2о/412/317/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

при секретарі Білодід Ю.П.

за участі прокурора Сухової М.П.

заявника ОСОБА_1

зацікавленої особи ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою лікаря психіатра Комунального закладу «Дніпропетровська міська лікарня № 14 Дніпропетровської обласної ради», зацікавлена особа ОСОБА_2 про припинення надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, -

ВСТАНОВИВ:

Лікар-психіатр КЗ «Дніпропетровська міська лікарня № 14 Дніпропетровської обласної ради»звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою в якій просить винести ухвалу, якою припинити надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_2.

Ухвалою судді від 28.11.2012 року до участі у справі в якості зацікавленої особи залучено ОСОБА_2

В обгрунтування заяви лікар посилається на те, що ОСОБА_2 знаходиться під наглядом психіатра з березня 2006 року з діагнозом шизофренія та являється інвалідом третьої групи.

05.01.2008 р. ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння та згідно постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2008 року був переведений в Центр СПЕ КЗ «ДКПБ ДОР»де пройшов стаціонарну СПЕ і з діагнозом шизофренія параноїдна був визнаний неосудним та йому рекомендовано примусове лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2009 року термін лікування було продовжено, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2010 року примусове лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом змінено на примусове лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом, а постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2010 року примусове лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом змінено на амбулаторне примусове лікування.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011 року ОСОБА_2 продовжено амбулаторне примусове лікування.

На сьогоднішній день ОСОБА_2 страждає психічним захворюванням у формі шизофренії, ремісія, та не має потреби в продовженні примусового амбулаторного лікування, а тому лікар вимушена звернутись з даною заявою до суду.

В судовому засіданні лікар підтримала свою заяву та просила суд задовольнити її.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримав заяву лікаря та просив задовольнити її.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви посилаючись на те, що така заява має розглядатись в порядку кримінального судочинства, а навіть за розгляду її в порядку цивільного судочинства з такою заявою до суду може звертатись лише особа відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява лікаря-психіатра не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено факт, що ОСОБА_2 знаходився на примусовому лікуванні у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом на підставі постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2010 року, винесеної в порядку кримінального судочинства, а постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2010 року йому змінено примусові заходи медичного характеру у відділенні зі звичайним наглядом на амбулаторне лікування, що підтверджується копією вказаної постанови. (а.с. 5).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011 року задоволено заяву лікаря-психіатра та надано ОСОБА_2 амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку строком до шести місяців, що підтверджується копією рішення (а.с. 7-9).

Як вбачається з тексту рішення суд фактично, в порядку цивільного судочинства, продовжив строк перебування ОСОБА_2 під наглядом лікаря психіатра, встановлений постановою Самарського районного суду від 13.08.2010 року, винесеною в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій України», який діяв на час призначення ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру, судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Аналогічна норма закріплена в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який діє на сьогоднішній день.

Відповідно до ст. 1, 2 КПК України 2012 року порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".

Таким чином, змішування судочинств чи заміна одного судочинства іншим не допустимі.

Як вбачається з матеріалів справи примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_2 були застосовані в порядку ст. 419 КПК України 1961 року, а отже питання скасування примусових заходів медичного характеру має вирішуватись в порядку ст. 514 КПК України 2012 року і не підлягає вирішенню в порядку ЦПК України.

Більш того, навіть враховуючи той факт, що рішенням Жовтневого районного суду від 18.10.2011 року, винесеним в порядку цивільного судочинства, надано ОСОБА_2 амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку, то в цьому разі з заявою про припинення такої допомоги має право звертатись, згідно ст. 279 ЦПК України, лише ОСОБА_2

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 212, 214, 215, 234, 235, 279, 281, 282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви лікаря психіатра Комунального закладу «Дніпропетровська міська лікарня № 14 Дніпропетровської обласної ради, зацікавлена особа ОСОБА_2 про припинення надання психіатричної допомоги у примусовому порядку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.П. Мельниченко