АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4491/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4491/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Лободенко О.С. Суддя-доповідач: Чумак О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Чумак О.В.
Суддів: Дряниця Ю.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Мотрій С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2012 року
по справі за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2012 року задоволена заява представника Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_4 про забезпечення позову у вищезазначеній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні вимог Кременчуцької міської ради про забезпечення позову, вважає, що місцевим судом порушено норми матеріального права. Посилається на те, що їй на праві приватної власності згідно нотаріально посвідченого та зареєстрованого в органі БТІ договору купівлі-продажу, укладеного 07.09.2012 р. з відповідачем ОСОБА_3, належить магазин за адресою: АДРЕСА_1.
Вважає, що в ухвалі суду не наведено достатніх даних, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог; спірне нерухоме майно належить їй на праві приватної власності, у зв»язку з чим ухвала місцевого суду порушує її права та інтереси. Також зазначає, що у жовтні 2012 року вона звернулась до Кременчуцької міської ради з відповідними документами про оформлення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований магазин, тому не має наміру відчужувати ззаначене нерухоме майно. Вказує, що дані обставини не вплинуть на подальше виконання рішення.
Колегія суддів, заслухавши представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області заява представника Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволена, накладено арешт на нерухоме майно - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 151, 153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства»єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Пунктом 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства», роз»яснено, що суд (суддя) при розгляді заяви про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Cуд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки магазин, який розташований за адресою АДРЕСА_1 був відчуджений, шляхом його продажу ОСОБА_2, після звернення позивача з позовом до суду(а.с. 4-9).
Посилання ОСОБА_2 на те, що вона не має наміру здійснювати відчуження зазначеного нерухомого майна, а відтак це не вплине на виконання рішення суду, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Окрім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що місцевий суд порушив її права та інтереси шляхом постановлення ухвали про забезпечення позову без її виклику в судове засідання.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
За нормами ч. 7 ст. 153 ЦПК України у разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.
Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга на ухвалу про забезпечення позову подана ОСОБА_5 в межах строку на апеляційне оскарження, а відтак апелянту було відомо про постановлення ухвали про забезпечення позову, що не позбавило її права на перегляд ухвали в апеляційній інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Ухвалу суду слід залишити без змін як таку, що відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 312,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2012 року року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Л.І. Пилипчук
З оригіналом згідно: Суддя Апеляційного суду
Полтавської області О.В.Чумак