АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/11526/12 Справа № 401/2984/12 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 5
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,
Суддів: Волошина М.П., Слоквенка Г.П.
При секретарі: Солод О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 ДО ОСОБА_2 третя особа -Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб АНД РВ ДМУ УМВС України про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та скасування реєстрації, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_4 -задоволено. Усунуто позивачам перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_2 виселено ОСОБА_2 з вищевказаної квартири та скасовано його реєстрацію за вказаною адресою (а.с.55).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та скасування реєстрації -відмовити (а.с. 58-59).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 13.01.1999 року належала матері позивачів ОСОБА_7
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.2008 року, реєстровий № 3-3370, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.2008 року, реєстровий № 3-3372, вказана квартира після смерті ОСОБА_7 належить в рівних частках позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_4 -кожній по ? частині (а.с. 12-15, 20-23). Однак, позивачі не мають можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном - квартирою АДРЕСА_2 оскільки в квартирі продовжує проживати відповідач ОСОБА_2, який вважає, що має право на частину спірної квартири, оскільки проживав без реєстрації шлюбу разом з матір'ю позивачів -ОСОБА_7, з якою, як вважає відповідач, за спільні кошти придбали вищевказану квартиру. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2011 року було встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_7 з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року, в частині вимог про визнання права власності на спірну квартиру -відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд правильно керувався ст. ст. 316, 383, 391 ЦК України і виходив із того, що позивачі є власниками спірної квартири, відповідач -членом сім'ї колишнього власника -померлої ОСОБА_7. Через те, що відповідач, який не є членом їх сім'ї, продовжує користуватися спірною квартирою, позивачі не мають можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном.
Оскільки права члена сім'ї колишнього власника є похідними від права власника, то з припиненням для колишнього власника права власності на квартиру члени його сім'ї також втратили право користування ним.
Таким чином, суд 1 інстанції правильно дійшов висновку про задоволення заявлених позивачами позовних вимог.
Що стосується доводів відповідача про те, що він не чинить позивачам перешкод у користуванні спірною квартирою, то вони не відповідають дійсності, оскільки відповідач не заперечує, що продовжує проживати в спірній квартирі та користуватися нею, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що суд в своєму рішенні помилково зазначив, що він з померлою проживав однією сім'єю з 01.01.2005 року, а не з липня 1995 року, оскільки вищевказана обставина не має правового значення для вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення -не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: