/

Верховний Суд України Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-5476 / 2006 р.                                             Головуючий у 1 інстанції Зимогляд В.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року                                                                                     м. Запоріжжя

Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах  апеляційного  суду Запорізької області у складі:

Головуючого Пільщик Л.В.

Суддів: Гончара О. С., Мануйлова Ю. С.

При секретарі: Ткаченко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2006 по справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації „Добробут" про вселення в жиле приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації „Добробут" про вселення в жиле приміщення.

У позовній заяві зазначала, що проживала тривалий час у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1. В момент її тимчасової відсутності , 24 травня 2004 року , без будь - яких законних підстав, голова правління ГО „Добробут" зламала вхідні двері її кімнати , внаслідок чого з кімнати зникли ї речі і грошові кошти . У кімнату поселена стороння людина.Через незаконне виселення вона з неповнолітньою дитиною залишалася без житла і змушена тимчасово проживати у своїх друзів..

Просила вселити її і неповнолітню дочку у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2006 року  у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження порушено за скаргою ОСОБА_1

У скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення , посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення   про задоволення позову .

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія судді прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з цивільним позовом в його обґрунтування посилалася на свавільне виселення її із житла, в якому вона мешкала з дитиною з 1995 року. Проти осіб ,які брали участь в її виселенні порушена кримінальна справа.

Факт проживання позивачки та неповнолітньої дитини у спірному приміщенні та факт офіційної реєстрації відповідачем не оспорювався. Ці факти давали підстави , щоб спірне приміщення вважати їх житлом у сенсі ст..8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Відповідно до ч.2 ст.8 Конвенції втручання держави у право особи має законодавчо регламентуватися

У ст. 47 Конституції України та ст.9 ЖК України зазначається , що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону і на підставі рішення суду.

Незважаючи на те, що не встановлено наявність рішення суду про виселення позивачки з квартири або визнання її такою , що втратила право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції у рішенні про відмову у позові не привів жодного доводу, який би виправдовував незастосування положень закону, який регулює порядок виселення. Не спростовуючи факт проникнення сторонніми особами у житло ,яке займала позивачка, суд не дав йому правової оцінки

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживала у спірній кімнаті з неповнолітньою дитиною і в позові , оспорюючи незаконність виселення, порушила питання про її вселення в жиле приміщення та її дочки ОСОБА_2.

Для забезпечення захисту прав і інтересів дитини та упередження виникнення такого соціального становища дитини як бездомність статтею 18 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено , що держава забезпечує право дитини на житло. Держава діє через органи опіки і піклування. Незважаючи на вимоги закону ,суд розглядаючи спір , який стосується житлових прав неповнолітньої дитини , не залучив до участі у справі органи опіки та піклування.

Громадська організація „Добробут" була створена мешканцями гуртожитку і зареєстрована виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради для реалізації конституційного права на відокремлене житло і гуртожиток за рішенням Мелітопольської міської ради від 15.04.2003 р №21 передано з комунальної власності безкоштовно у власність членам громадської організації ( а.с.43 ,44, 46 ). Зважаючи на особливості житлових правовідносин за участі створеної громадської організації „Добробут" і отримання з комунальної власності будівлі гуртожитку для визначених міською Радою цілей , а саме забезпечення мешканців гуртожитку відокремленим житлом, при вирішенні спору необхідна була участь виконкому .Проте виконком до участі у справі не залучався.

У зв'язку з викладеним рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим Рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з підстав передбачених п.4 ст.311 ЦПК України.

Керуючись ст. ст307 ,311,314,315,317   ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 серпня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.