АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4507/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4507/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Андрущенко С.А. Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І., при секретарі: Цилюрик М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Скасовано наказ № 95-к від 3.05.2012 року про звільнення ОСОБА_2
Поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного спеціаліста відділу банківської безпеки філії - полтавське обласне управління «Державний ощадний банк України».
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу -5414,24 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2186,53 грн. та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»судовий збір в розмірі 214,60 грн.
З рішенням суду не погодились ПАТ «Державний ощадний банк України»і ОСОБА_2 та подали на нього апеляційні скарги.
ПАТ «Державний ощадний банк України»прохало рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
ОСОБА_2 прохав змінити рішення місцевого суду: скасувати Наказ № 281 від 03.05.2012 року «Про накладення на ОСОБА_2.»дисциплінарного стягнення; збільшити розмір стягнутого з ПАТ «Державний ощадний банк України»на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.05.2012 року по 06.09.2012 р., на 3644,23 грн. (9058,47 грн. -5414,24 грн. -3644,23 грн.), відповідно до ст. 235 КЗпП України. Вважає, що рішення місцевого суду винесено з порушенням норм процесуального права, та згідно з п. 4,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судове засідання проводилося за сторін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, апеляційна скарга ПАТ «Державний ощадний банк України»не підлягає задоволенню.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, судом встановлено, що позивач працював на посаді провідного спеціаліста служби безпеки відділення Полтавського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України»з 04.11.2009 року згідно наказу № 153 -К. Наказом 95-К від 03.05.2012 року його звільнено з займаної посади за систематичне невиконання трудових обов'язків за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
При винесені рішення, місцевий суд, надавши в цілому належну оцінку обставинам справи та наданим сторонами доказам, правильно виходив з того, що відносно ОСОБА_2 за одні і ті ж порушення застосовано два дисциплінарних стягнення -догана та звільнення з займаної посади. А тому вимоги щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що не заслуговують на увагу пояснення представників відповідача про те, що стягнення накладено на ОСОБА_2 03.05.2012 року за різні порушення, оскільки наказ про звільнення з посади № 95-К від 03.05.2012 року винесено на підставі службової записки начальника відділу служби безпеки ОСОБА_3 від 25.04.2012 року, зауваження по якій включено до наказу № 281 від 03.05.2012 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Відповідачем в порушення вимог ст. 147 КЗпП України відносно ОСОБА_2 за одні і ті ж порушення застосовано два дисциплінарного стягнення -догана та звільнення з займаної посади.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції щодо задоволення вимог позивача щодо скасування наказу № 95-К від 03.05.2012 року про звільнення та поновлення на роботі.
Погоджуючись в цілому з прийнятим рішенням, колегія суддів, зважаючи на доводи апелянта ОСОБА_2 про невірне застосування судом положень ст. 235 КЗпП України, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що позивач начебто затягує розгляд справи для отримання більшої компенсації за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачувальної роботи, але не більш як за один рік.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2012 року по 06.09.2012 року (по день винесення рішення місцевим судом) підлягають задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 робочі місяці становить 2186, 53 грн. Місцевим судом вірно встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 104,12 грн. Робочих днів з 28.07.2012 року по 06.09.2012 рік було 28, тому підлягає стягненню 104,12 х 28 = 2915,36 грн.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України»та про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2012 року в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу..
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України»- відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2012 року - змінити.
Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 28.07. по 06.09.2012 року в сумі 2915 (дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 36 (тридцять шість) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин