ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 4/18-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції, Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012

у справі господарського суду№ 4/18-Б Житомирської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій"

про визнання банкрутом,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Паламарчук О.А.,

за участю представників сторін:

Новоград-Волинської ОДПІ- Летушев М.Ф. (дов. від 02.11.2012),

ПАТ КБ "ПриватБанк" - Муравський В.В. (дов. від 02.03.2012),

ТОВ "Корецький аграріц! -Ляшенко Р.В. (дов. від 04.01.2012),

розпорядника майна -арбітражного керуючого Паламарчук О.А.,

встановив:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.08.2012 (суддя Лозинська І.В.):

1. Продовжено процедуру розпорядження майном ТОВ "Корецький аграрій"

2. Призначено наступне засідання суду для з'ясування стану здійснення процедури розпорядження майном боржника та розгляду скарги ПАТ КБ "Приватбанк", м.Дніпропетровськ від 26.07.2012 року на дії розпорядника майна Паламарчука О.А.

3. Визнано вимоги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області до боржника на суму 734041,19 грн. основного боргу. Зобов'язано розпорядника майна Паламарчука О.А. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника з віднесенням їх до третьої черги задоволення вимог кредиторів.

Включено в реєстр вимог кредиторів боржника окремим рядком вимоги в розмірі 3 096,58 грн. - пені та 54,23 грн. - штрафних санкцій.

4. Відмовлено Новоград-Волинській ОДПІ у задоволенні вимог до боржника на суму 9 647,46 грн. основного боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб, 388 036,60 грн. штрафних санкцій та 3 026,66 грн. пені.

5. Залишено без розгляду вимоги Новоград-Волинської ОДПІ до боржника в розмірі 252 032,19 грн. боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб.

6. Визнано вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника на суму 7 035 746,04 грн. основного боргу.

Зобов'язано розпорядника майна Паламарчука О.А. включити визнані господарським судом вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника з віднесенням їх до таких черг задоволення:

- у сумі 3 825 382,06 грн. основного боргу - до першої черги як забезпечені заставою;

- у сумі 3 210 363,98 грн. основного боргу - до четвертої черги.

Включено в реєстр вимог кредиторів боржника окремим рядком вимоги в розмірі 106 691,79 грн. пені.

7. Припинено провадження по розгляду листа боржника від 25.07.2012 року із запереченням щодо аудиторського висновку.

8. Зобов'язано розпорядника майна Паламарчука О.А. надати господарському суду:

- письмовий звіт про виконану роботу;

- для затвердження реєстр вимог кредиторів боржника,

- підтверджені докази стосовно виявлення кредиторів боржника, вимоги яких забезпечені заставою або письмове пояснення у випадку не вчинення таких дій.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 (колегія суддів у складі: Демидюк О.О. -головуючий, Бригинець Л.М., Огороднік К.М.) скасовано п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Житомирської області від 22.08.2012 року у справі №4/18-Б.

В задоволенні заяви Новоград-Волинської ОДПІ з грошовими вимогами до боржника в розмірі 252 032,19 грн. боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб відмовити.

Скасовано пункт 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Житомирської області від 22.08.2012 року у справі № 4/18-Б.

Визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника на суму 3 825 382,06 грн. основного боргу - до першої черги як забезпечені заставою.

В задоволенні решти грошових вимог у сумі 3 210 363,98 грн. основного боргу та 106 691,79 грн. пені - відмовити.

Зобов'язано розпорядника майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів відповідно до цієї постанови.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися:

- Новоград-Волинська ОДПІ, яка просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.08.2012 у частині відмови ОДПІ у задоволенні вимог до боржника на суму 383173,30 грн. штрафних санкцій та постанову суду апеляційної інстанції від 03.10.2012 у частині відмови у задоволенні заяви ОДПІ з грошовими вимогами до боржника в розмірі 252 032,19 грн. боргу. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 12, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", який просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.08.2012 в частині відмови внесення до реєстру вимог кредиторів до першої черги суми у розмірі 3210363,98 грн. основного боргу та 106691,79 грн. пені та постанову суду апеляційної інстанції від 03.10.2012 в частині відмови задоволення решти грошових вимог у сумі 3210363,98 грн. основного боргу та 106671,79 грн. пені, прийняти нове рішення, яким грошові вимоги ПАТ включити до реєстру вимог кредиторів на суму 3210363,98 грн. основного боргу та 106671,79 грн. пені, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга Новоград-Волинськлї ОДПІ не підлягає, а касаційна скарга ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Корецький аграрій" опубліковане в газеті "Голос України" від 29.05.2010 № 97 (4847).

11.05.2010, тобто за 17 днів до опублікування оголошення, до господарського суду звернулася Новоград-Волинська ОДПІ із заявою з вимогами до боржника на суму 1 121 876,00 грн.

Крім того, 01.03.2012 Новоград-Волинською ОДПІ подано заяву про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 269569,61 грн. по податку з доходів фізичних осіб.

В ст. 15 Закону закріплено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Виходячи зі змісту статей 14, 15 Закону кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою з грошовими вимогами про визнання кредитором боржника самостійно визначає розмір кредиторських вимог, а також надає документи, в підтвердження вказаних вимог .

Тобто, виходячи з викладеного, обов'язок надання правового аналізу обґрунтованості чи безпідставності подання грошових вимог кредиторів до боржника, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство, зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, що подані протягом тридцяти денного строку після публікації оголошення, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що враховуючи надані кредитором документальні підтвердження заборгованості, а також часткове погашення боржником заборгованості прийнято до розгляду вимоги Новоград-Волинської ОДПІ до боржника на загальну суму 1 120 365,30 грн. боргу.

При цьому, дослідивши коли кредитор звернувся з своїми вимогами до суду, коли виникли грошові вимоги відповідно до наданих ним доказів в обґрунтування своїх грошових вимог і за наслідком такого дослідження обставин справи судами встановлено, що сума основного боргу в розмірі 734 041,19 грн. складається з заборгованості по таких податках та зборах: 731 309,00 грн. - податку на додану вартість, 954,75 грн. - податку з доходів фізичних осіб, 1777,44 грн. - збір за забруднення навколишнього природного середовища, тому правомірно включена до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки дані вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 33, 34 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні вимог до боржника на суму 383 173,30 грн. штрафних санкцій судами встановлено, що нарахування було здійснено на конкурсний борг було після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, всупереч вимогам ч. 3 ст. 12 Закону, в якій закріплено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Що стосується вимог Новоград-Волинської ОДПІ, з якими остання звернулася із заявою про збільшення кредиторських вимог від 27.02.2012, колегія суддів зазначає наступне.

Зважаючи на приписи ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Тобто, Закон пов'язує сплив строку подання заяв з вимогами до боржника саме з моменту звернення кредитора до суду.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що заява ОДПІ про збільшення кредиторських вимог обґрунтована звітами форми 1ДФ, актом звірки на 01.04.2010, довідкою № 16/05-52/12/17-02/45/33591172 від 30.03.2010, розрахунком сум податкового боргу.

Однак, у довідці вказано, зокрема, що у боржника обліковується борг по податку з доходів фізичних осіб на суму 5 818,05 грн., з яких 954,75 грн. - основний борг, 4 863,30 грн. - штрафна санкція (розрахунок фінансових санкцій з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на а.с.103 у т.10) та у розділі 3.1.4 довідки зазначено, що за результатами перевірки на день написання довідки обліковується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 829,35 грн. за жовтень 2009 року та 7 863,36 грн. за листопад 2009 року, а також те, що боржнику нараховано пеню за несвоєчасну сплату цього податку в розмірі 3026,66 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що вказані вимоги є конкурсними та не заявлені кредитором у встановлений законодавством термін, обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції в частині, якою вказані вимоги залишені без розгляду, та відмовив у включенні збільшених кредиторських вимог Новоград-Волинської ОДПІ до реєстру вимог кредиторів, як таких, що заявлені з пропуском строку, встановленого ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, до господарського суду із заявою з кредиторськими вимогами, які забезпечені заставою боржника, звернулося ПАТ на загальну суму 7147422,31 грн. В обґрунтування вказує, що вимоги виникли на підставі таких документів:

- кредитного договору №КА-120Е від 21.11.2006 на суму 357 600,08 Євро, виданих на придбання бурякозбирального комбайну фірми ХОЛМЕР мод. "ТЕРРА ДОС" 2006 р.в., додаткової угоди від 07.12.2006 № КА-120Е/1 до кредитної угоди з додатком № 1; додаткової угоди від 02.03.2007 № КА-120Е/2 до кредитної угоди з додатком № 2; додаткової угоди від 22.02.2008 № КА-120Е/3 до кредитної угоди з додатком 3; додаткової угоди від 30.08.2008 № КА-120Е/4 до кредитної угоди;

- кредитного договору №КК-301Г від 09.07.2008 на суму 2 465 420,73 грн. для придбання сільськогосподарської техніки; додаткової угоди № 1 від 14.04.2009 року до кредитного договору; п.А.5 вказаного кредитного договору передбачено, що зобов'язання боржника забезпечуються договором застави майнових прав №ДЗ-301Г від 09.07.2008 по договору поставки с/г техніки №7/1 ГП-К від 20.06.2008, укладеним між ТОВ "ПриватЛізинг" і ТОВ "Корецький аграрій" з подальшим оформленням договору застави;

- нотаріально посвідченого договору застави майна № КА -120-Е/дз-1 від 01.02.2007, укладеного між боржником та кредитором про передачу в заставу бурякозбирального комбайну фірми ХОЛМЕР мод. "ТЕРРА ДОС" 2006 р.в. заставною вартістю 2 856 330,00 грн., укладеного на виконання зобов'язань кредитора за кредитним договором від 21.11.2006 № КА-120Е та додаткових договорів до нього; у п.6 договору застави вказано, що вказаний комбайн належить боржнику на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію машини серійний номер АБ № 365176, виданий 26.12.2006 Корецькою інспекцією держтехнагляду, а п.29 визначено, що застава за цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- договору застави (майнових прав на товар) № ДЗ - 301 від 09.07.2008, укладеного між боржником та кредитором, предметом якого є надання боржником в заставу майнових прав по договору (контракту) від 20.06.2008 №7/1 ГП-К, укладеному між боржником та ТОВ "ПриватЛізинг" на отримання сільськогосподарської техніки, після отримання якої він стає предметом застави; п.2 договору визначено, що за цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань боржника, що випливають з кредитного договору від 09.07.2008 № КК-301Г, а у п.6 договору зазначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, боржник надав в заставу майнові права (далі - предмет застави): зернозбиральний комбайн Lexion 570 та жатку для збирання кукурудзи Conspeed 8-70 загальною вартістю 2 739 318,59 грн.; п.п. 29,30 договору визначено, що після отримання боржником товару він стає предметом застави, яка підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- видаткової накладної №РН-000153 від 26.08.2008 про передачу від ТОВ "Приват Лізинг" до ТОВ "Корецький аграрій" самохідного зернозбирального комбайну "CLAAS Lexion 570", 2008 р.в., № 58502487 з зерновою жаткою 7,5 м та жатки кукурудзяної "Conspeed 8-70FC" до зернозбирального комбайну "CLAAS Lexion", с.н. 90701233, загальною вартістю 2 739 318,59 грн.;

- Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 31.01.2011 року в якому як об'єкт обтяження зареєстровано, серед іншого, транспортний засіб ХОЛМЕР ТЕРРА ДОК (реєстровий №4547695 від 26.02.2007 року) та рухоме майно згідно договору застави ДЗ - 301 від 09.07.2008 року на загальну суму 2 739 318,59 грн. (реєстровий №7606998 від 22.07.2008 року).

У відзиві на заяву ПАТ боржником посилається на пропущенням кредитором 30-денного терміну для подання заяви до господарського суду.

07.09.2011 розпорядником майна Паламарчук О. А. надано звіт, в якому вказано, що 05.09.2011 року ним оглянуто комбайн Холмер Терра ДОС, 2006 р.в., який знаходиться у закладі у ПАТ "ПриватБанк" на території підприємства ТОВ "Приватлізинг" за адресою: м.Хмельницький, Вінницьке шосе, 10/1 та встановлено, що комбайн знаходиться у відносно доброму стані, однак технічна документація як у ПАТ "ПриватБанк", так і у ТОВ "Приватлізинг" відсутня.

16.12.2011 представником ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомлено, що комбайн HOLMER TERRA DOC знаходиться на відповідальному зберіганні за адресою: м.Хмельницький, Вінницьке шосе, 10/1, про що надано відповідний лист №08.4.1./3-394 від 14.12.2011.

Суд першої інстанції, дослідивши надані кредитором докази в обґрунтування своїх грошових вимог і за наслідком такого дослідження обставин справи дійшов висновку про включення грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до боржника у сумі 3 825 382,06 грн. основного боргу, як таких, що забезпечені заставою.

Крім того, 28.02.2012 ПАТ КБ "Приватбанк" до суду подано заяву від 26.02.2012 року про уточнення вимог до боржника, забезпечених заставою, на суму 7 142 437,83 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів. При цьому посилається на аудиторський висновок, в ч. 2 якого вказано, що грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 7 147 422,31 грн. підтверджуються на загальну суму 7 142 437,83 грн., з яких 106 691,79 грн. - пеня, не підтверджується на суму 4 984,48 грн. боргу за відсотками (т. 11 а. с. 50).

Місцевий господарський суд, врахувавши надані кредитором докази, а також визнання боржником факту отримання кредиту, господарським судом першої інстанції було визнав вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до боржника як такі, що забезпечені заставою, на загальну суму 7 142 437,83 грн., з яких, 7 035 746,04 грн. - основний борг та 106 691,79 грн. - пеня.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог банку у сумі 3 210 363,98 грн. основного боргу та 106 691,79 грн. пені. При цьому суд виходив з того, що заставне майно - зернозбиральний комбайн Lexion 570 та жатка для збирання кукурудзи Conspeed 8-70 відсутні, так як були реалізовані боржником за договором купівлі-продажу №127 від 03.12.2009 року ЗАТ "Маслозавод "Прилуки". Тобто, на підставі вказаного договору суд встановивши фактичну відсутність на момент розгляду справи у боржника заставного забезпечення, дійшов висновку про пропуск тридцятиденного строку на подання заяви з вимогами до боржника, які не забезпечені заставою, а тому й про безпідставне включено до реєстру вимог кредиторів вимог Банку у сумі 3 210 363,98 грн. основного боргу за кредитним договором № КК-301Г від 09.07.2008 та вимог по сплаті 106 691,79 грн. пені за вказаним кредитним договором.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до ст.31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.

Отже, вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів незалежно від подання ними заяв із вимогами та на будь-якій стадії процедури банкрутства, тобто, навіть після спливу встановленого Законом строку на звернення із заявою про визнання кредитора до боржника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.07.2008 між Банком (заставодержатель) та боржником (заставодавець) укладено договір застави майнових прав на товар № ДЗ-301Г в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 09.07.2008 № КК-301Г. Відповідно до умов цього договору боржник передав в заставу майнові права, належні йому на праві власності: зернозбиральний комбайн Lexion 570 та жатка для збирання кукурудзи Conspeed 8-70.

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог суд вказав, що саме майно не було предметом застави, а застава майнових прав не може вважатись заставою майна. Крім того, зернозбиральний комбайн Lexion 570 та жатка для збирання кукурудзи Conspeed 8-70 на час звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог були відсутні, оскільки реалізовані боржником за договором купівлі-продажу № 127 від 03.12.2009 ЗАТ "Маслозавод "Прилуки".

Однак, поза увагою суду залишились умови договору застави, відповідно до п. 6 якого після отримання майна боржником за договором з ТОВ "Приват лізинг" це майно стає предметом застави.

Дана техніка була отримана боржником від ТОВ "Приват Лізинг" по видатковій накладеній № РН-000153 від 26.08.2008 на суму 2 739 318,59 грн. Відповідно до п. 9.1 договору предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Витягом № 30148380 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 31.01.2011 підтверджується, що майно боржника, яке є предметом застави майнових прав, внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (запис 4).

Крім того, судами попередніх інстанцій не було досліджено договір купівлі-продажу № 127 від 03.12.2009, укладений між ТОВ "Корецький аграрій" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки". При цьому, вимога суду про надання для огляду вказаного договору виконана не була. В поясненні боржника вказується, що вказаний договір був переданий для проведення незалежного аудиту, та додано лише копія угоди про зарахування зустрічних вимог від 04.12.2009, укладену між ТОВ "Корецький аграрій" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки".

Таким чином, стверджуючи про відсутність предмету застави, суд послався лише на договір купівлі-продажу № 127 від 03.12.2009, який відсутній в матеріалах справи. При цьому, судами не було перевірено, якими доказами підтверджується виконання сторонами умов договору купівлі-продажу. Лише в аудиторському висновку вказується про те, що згідно видаткової накладної від 03.12.2009 № ЛНА-00001 на суму 2053171,33 грн. заставне майно боржником відписано ЗАТ "Маслозавод "Прилуки". Однак, документів, які б підтверджували цей висновок, також в матеріалах справи немає.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду грошових вимог ПАТ "ПриватБанк" не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню в цій частині, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 у справі № 4/18-Б в частині розгляду вимог Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.08.2012 у справі № 4/18-Б в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.