копія
Провадження № 11/2290/626/2012
Справа № №11/2290/626/2012 Головуюча в 1-й інстанції Волкова В.В.
Категорія: ч.1 ст.164 КК України Доповідач Вітюк В. Ж.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.10.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого -судді Вітюка В.Ж.,
суддів Кобріна І.Г., Кулеші Л.М.,
з участю секретаря с/з Молодої І.О.,
прокурора Войтюка М.П.,
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_4 на вирок Віньковецького районного суду від 25 червня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Адамівка Віньковецького району Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого в с.Адамівка Віньковецького району Хмельницької області, проживаючого в АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, неодруженого, на утриманні знаходиться малолітня дитина, працюючого, раніше судимого 19.04.2010 року Віньковецьким районним судом за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України -іспитового строку на 1 рік,
засуджено за ч.1 ст.164 КК України за ухилення від сплати аліментів в період з травня 2009 року до 19.04.2010 року на 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що призначено за вироком Віньковецького районного суду від 19.04.2010 року у виді 3 років позбавлення волі, за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Призначено ОСОБА_3 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України за ухилення від сплати аліментів в період з 19.04.2010 року по 01.12.2011 року у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання ОСОБА_3 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Віньковецького районного суду від 19 квітня 2010 року за ч.3 ст.185 КК України та остаточно призначено йому покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 залишено попередній -підписку про невиїзд.
За вироком суду, ОСОБА_3 допустив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) за наступних обставин.
Згідно рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 13.04.2009 року та відповідно до ст.180 СК України він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина -ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі по 50 грн. щомісячно, до досягнення ним повноліття.
Ознайомившись з судовим рішенням він, з метою злісного ухилення від сплати аліментів, з травня 2009 року до листопада 2010 року (за виключенням травня і червня 2010 року) кошти на утримання дитини не сплачував. При цьому мав реальну можливість виплачувати аліменти працюючи по найму, а з листопада 2009 року -грузчиком в с.Зіньків і, отримуючи середньомісячну зарплату в період з листопада 2009 до листопада 2010 року 600-700 грн., всього за вказаний період заробив 8000 грн.
Зароблені кошти витрачав на власні потреби, при цьому, не повідомляючи бухгалтерію підприємства про наявність аліментних зобов'язань та не з'являвся на виклики у Державну виконавчу службу районного управління юстиції.
Внаслідок цього станом на 01 листопада 2010 року утворилась заборгованість по аліментах в розмірі 790 грн. 32 коп., у зв'язку з чим 30.11.2010 року щодо ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.164 КК України.
Однак і після цього ОСОБА_3, знаючи, що він засуджений за вчинення умисного злочину з випробуванням, і йому встановлено іспитовий строк та про факт порушення відносно нього кримінальної справи по ухиленню від сплати аліментів, на шлях виправлення не став, а продовжував ухилятись від сплати аліментів та допускати заборгованість. У липні 2011 року ОСОБА_3 частково погасив борг, сплативши на утримання сина 800 грн. аліментів, що свідчить про можливість засудженого сплачувати встановлений розмір аліментів. Після цього ОСОБА_3 ще двічі -у жовтні та листопаді 2011 року сплатив на користь ОСОБА_5 по 50 грн. аліментів.
В результаті ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів станом на 01.12.2011 року утворився борг по аліментах у розмірі 550 грн.
В апеляції, як вбачається з її змісту, захисник засудженого ОСОБА_3 -адвокат ОСОБА_4 просить змінити вирок суду, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Зазначає, що ОСОБА_3 не є суспільно небезпечною особою, вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, спричинену шкоду відшкодував повністю, позитивно характеризується, покарання за вироком Віньковецького райсуду від 19.04.2010 року відбув, що підтверджується показами свідка ОСОБА_6 -інспектора Віньковецького РП Деражнянської МРВ КВІ.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, виступ в судових дебатах та останньому слові і його захисника на підтримку апеляції, прокурора, який просив вирок змінити та призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст.164 КК України, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
В силу ч.1, п.3 ч.2 ст.370, п.п.1, 4 ч.1 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, що вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.
Положеннями ст.323 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Це означає, що вирок має основуватись на зібраних фактах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію злочину, про винуватість або невинуватість підсудного у злочині та інші істотні питання, які виникли у кримінальній справі, мають з достовірністю випливати з матеріалів справи.
Згідно з ч.1 ст.132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
У даній справі ці вимоги закону не дотримані.
Пред'явлене обвинувачення органами судового слідства ОСОБА_3, яке було змінено державним обвинувачем по справі 22 череня 2012 року є неконкретним, так як з нього слідує, що в період з травня 2009 року по листопад 2010 року внаслідок ухилення засудженого від сплати аліментів на утримання свого сина ОСОБА_7 утворилась заборгованість в сумі 790 грн. 32 коп., яка останнім в липні 2011 року під час розгляду справи в суді була погашена.
Після чого, ОСОБА_3 ще двічі у жовтні та листопаді 2011 року сплатив аліменти на загальну суму 100 грн., однак органами досудового слідства робиться висновок про те, що станом на 01.12.2011 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів у сумі 550 грн.
При цьому, враховуючи, що ухилення від сплати аліментів є триваючим злочином, та закінченим з моменту злісного ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду, є незрозумілим за який період виник борг по сплаті аліментів у розмірі 550 грн., чи припадає він на період, коли ОСОБА_3 перебував на випробувальному терміні, встановленого вироком Віньковецького районного суду від 19.04.2010 року та у чому виявилось злісність ухилення від сплати аліментів останнім.
Неконкретність пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення залишилось поза увагою місцевого суду, який визнавши його винним за ч.1 ст.164 КК України та призначаючи покарання засудженому неправильно застосував кримінальний закон, при цьому неправомірно розділивши відповідальність засудженого за ухилення від сплати аліментів в період з травня 2009 року по 19.04.2010 року та за період з 19.04.2010 року по 01.12.2011 року -двічі призначивши йому покарання за ч.1 ст.164 КК України.
Зазначені однобічність та неповнота досудового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, не можуть бути усунуті в судовому засіданні, як апеляційним, так і місцевим судом, оскільки по справі необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій у такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.
За наведених обставин вирок не може залишатися чинним, а справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
При новому розслідуванні органам досудового слідства належить на підставі детального та обґрунтованого аналізу зібраних по справі доказів визначитись чи повинен нести ОСОБА_3 кримінальну відповідальності за ч.1 ст.164 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Віньковецького районного суду від 25 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору Віньковецького району на додаткове розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній -підписку про невиїзд.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк