УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Ващенко Л.Г., Фадєєнко А.Ф., Вадовської Л.М. ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Одесі справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і встановлення порядку користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2003 року, ОСОБА_1, звернувся із позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток у будинку, стверджуючи, що він фактично користується земельною ділянкою меншого розміру, яка не відповідає його частці у будинку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.10.2005 року рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що порядок користування спірною земельною ділянкою склався ще у 1972 році, між колишніми співвласниками спірного будинку і підтримувався спадкоємцями, колишніх власників, зокрема сторонами, тривалий час, упродовж до 2003 року.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду без змін, виходив з того, що суд, вирішуючи спір щодо визначення порядку користування земельною ділянкою приймає до уваги згоду сторін про порядок користування земельною ділянкою як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у загальній власності на землю або жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або
Головуючий у першій інстанції Дюжеико Л.А. Справа №33ц-959\07
Доповідач Ващенко Л. Г. Категорія 33 ЦП
(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається ч матеріалів справи, що судові рішення ухвалені ч додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстави для обов'язкового скасування ухвали апеляційного суду, передбачені ст. 342 ЦПК України, відсутні.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів першої та апеляційної
інстанції не спростовують
Суд може визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Такі обставини не були встановлені ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.