ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
06.11.06 Справа № 2/439-7/62
Львівський апеляційний господарський суд у м. Львові в складі колегі:
Головуючого –судді – Г.І.Мельник
Суддів - Д.Ф.Новосад
- О.В.Михалюк
при секретарі: Попко Р.
розглянувши апеляційну скаргу Львівської митниці №30/20-7542 від 6.07.06р.
на постанову господарського суду Львівської області від 8.06.2006 року
у справі №2/439-7/62
за позовом ТзОВ «Фірма ТТТ»
до відповідача Львівської митниці, м. Львів
про часткове визнання протиправним рішення та його скасування
за участю представників:
від позивача –Когут І.І., Пікалова С.Д.
від Відповідача –Братичак У.М., Іванчук Л.Ю.
В ході судового засідання представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: постановою господарського суду Львівської області (суддя Білоус Б.О.) від 8.06.2006 року у справі №2/439-7/62 задоволено позовні вимоги.
Відповідач з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 8.06.2006 року скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки відповідно до п. 9 Правил визначення країни походження товарів, що є невід’ємною частиною Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94р., товар користується режимом вільної торгівлі та не обкладається ввізним митом за умови, що товар експортується резидентом однієї з держав - учасниць Угоди і ввозиться резидентом держави - учасниці Угоди з митної території іншої держави - учасниці цієї Угоди. Тобто, товар не повинен покидати території держав –учасниць Угоди. Покликається, що приференційний режим не поширюється на товари, що походять з РФ. Зазначає, що позивачем не виконано вимог прямого транспортування товару, оскільки товар перетнув кордон держави не учасниці Угоди.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити постанову місцевого господарського суду без змін, вважаючи, що скаржником не доведено того, що Угода про Правила визначення походження товарів країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій стосується країн, які є такими, що розвиваються по відношенню одна до одної. Виходячи зі змісту даної угоди вона стосується всіх країн, що розвиваються. Безпідставним є твердження апелянта про те, що дана угода не є предметом регулювання торгівельних відносин між країнами СНД, оскільки вона видана на підставі угоди про співробітництво і взаємодопомогу в митних справах від 15.04.1994р., а не Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 2.10.06р. на 26.10.06р., а також за клопотанням позивача справа відкладалася на 6.11.06р.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 8.06.2006 року не базується на повному та всебічному з’ясуванні всіх доказів у справі, а тому її слід скасувати; апеляційну скаргу задоволити, в задоволенні позову відмовити.
При цьому колегія виходила з наступного :
07.02.06р. ТзОВ фірмою «ТТТ»подано до митного оформлення згідно ВМД №209030005/6/00202 товар –ендоскопи волоконно-оптичні ЕТГ-6-1.2 в кількості 41 штука.
З матеріалів справи встановлено, що поставка товару здійснювалась згідно контракту №92/6 від 23.12.2005р., укладеного між ЗАТ „НИИИП МНПО „Спектр" (Росія) (Постачальник) та ТзОВ „Фірма ТТТ" (Україна) (Покупець). Відповідно до п.4.1 п.4 контракту поставка повинна була здійснюватись на умовах СІР у відповідності до Правил «ІНКОТЕРМС 2001р.», тобто перевезення і страхування оплачені до місця призначення. В гр.20 ВМД №10005020/270106/0005321, на підставі якої товар пред'являвся до митного оформлення ЗАТ „НИИИП МНПО „Спектр" місцем призначення зазначено м.Львів.
При митному оформленні даного товару відповідачем було прийнято Рішення про визначення країни походження товару від 14.02.2006р. №КП19/52-110. В даному рішенні зазначено, що країною походження товару є Росія. Поряд з цим, застосування режиму вільної торгівлі неможливе через невиконання правила «прямого транспортування»згідно з вимогами частини третьої пункту 9 Правил визначення країни походження товару.
Згідно ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Порядок та умови застосування пільгового режиму ввезення товарів з Російської Федерації в Україну регулюється Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94 (ратифікована Законом України від 6.10.99р. N1125-ХІУ "Про ратифікацію Угоди про створення зони вільної торгівлі та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі").
Відповідно до ст. 3 Угоди договірні сторони не застосовують мито, а також податки і збори, які мають з ним еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і (або) вивіз товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митних територій інших Договірних Сторін. Згідно з п. 4 цієї статті країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.
30.11.2000р. Рішенням Ради глав Урядів СНД були затверджені нові Правила визначення країни походження товарів, у відповідності до п.4 зазначеного Рішення, Правила (ред. 1993р.) втратили чинність. Правила (ред. 2000р.) ратифіковані Верховною Радою України 20.09.01р. (Закон України "Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів").
Правила діють стосовно товарів, що походять з країн-учасниць Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94 і знаходяться в торгівельному обороті між цими країнами.
Відповідно вищезазначених Правил (п. 9), товар користується режимом вільної торгівлі та не обкладається ввізним митом за такої умови:
- товар експортується на підставі договору/контракту між резидентом однієї держави-учасниці Угоди і резидентом іншої держави-учасниці Угоди і ввозиться з митної території однієї держави-учасниці на митну територію іншої держави-учасниці Угоди.
- ввозиться фізичною особою –резидентом держави –учасниці Угоди з митної території однієї з держав –учасників на митну територію іншої держави – учасниці Угоди.
При цьому товар не повинен покидати території держав - учасниць Угоди, крім випадків, якщо таке транспортування неможливе внаслідок географічного положення держави-учасниці або окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць Угоди.
Аналогічні норми містяться також в Наказі ДМСУ від 23.01.06 №30 "Про затвердження Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.02.2006 року за №109/11983).
Згідно географічного розташування Україна має спільний кордон з Російською Федерацією, отже, завжди існує можливість прямого транспортування вантажу через пункти пропуску через митний кордон України для повітряного, автомобільного або залізничного сполучення. В даному випадку, для поставки товару продавець скористався послугами авіаперевізника "Австрійських авіаліній" (рейс: Шерємєтьево Відень-Львів), тобто, перевезення вантажу відбулось через територію третьої країни - Австрії, яка не є учасницею зони вільної торгівлі.
Окрім того, така поставка не була погоджена з компетентним органом України –Міністерством закордонних справ, що є органом центральної виконавчої влади, який здійснює контроль за виконанням міжнародних договорів (ст. 3 Постанови КМУ від 12.07.06р. №960 «Про затвердження положення про МЗС»).
Відповідно до п.10 Правил для підтвердження країни походження в певній державі - учасниці Угоди необхідно пред'явлення митним органам країни ввезення сертифіката про походження товару форми СТ-1 або декларації про походження товару.
Відповідно до розділу 5 "Правил визначення походження товарів країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій", що є додатком до Угоди про Правила визначення походження товарів країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій від 12.04.96, ним регламентується порядок визначення походження товарів, на які видаються сертифікати про походження форми "А" (а не форми СТ-1, що був поданий позивачем) у відповідності до принципів Загальної системи преференцій.
Згідно з розділом 6 "Правил визначення походження товарів країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій" держави-учасниці СНД одержують від країн, що розвиваються, щодо яких надано тарифні преференції, найменування, адреси, відбитки печаток компетентних органів, уповноважених завіряти сертифікати форми "А". Тарифний преференційний режим не поширюється на товар, походженням з країни, що розвивається, яка не надала вищезгаданої інформації. Україна такої інформації від Російської Федерації не отримувала, а тому тарифний преференційний режим, встановлений Угодою від 12.04.96 на Російську Федерацію не поширюється.
Крім цього, позивачем не доведено того, що Російська Федерація є країною, що розвивається по відношенню до України.
На підставі наведеного колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом необгрунтовано застососвано положення Угоди про Правила визначення походження країн, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках загальної системи преференцій від 12.04.06р., а тому й не може застосовуватися положення, абзац 4 п. 4 додатку до цієї Угоди, відповідно до якого правилу прямої поставки відповідають також товари, транспортовані через територію однієї або декількох країн унаслідок географічних, транспортних, технічних або економічних причин, за умови, що товари в країнах транзиту, у тому числі при їхньому тимчасовому складуванні на території цих країн, перебувають під митним контролем.
Крім цього, згідно ст. 22 Закону України "Про єдиний митний тариф" допускається встановлення преференцій щодо ставок Єдиного митного тарифу України у вигляді звільнення від обкладення митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення щодо товарів та інших предметів, які: походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі; обертаються в прикордонній торгівлі.
Поряд з цим, законодавством України не передбачено надання преференцій для країн, що розвиваються, як і не встановлений сам перелік таких країн. Так, зокрема базовим Законом України від 3 квітня 1997 року № 170/97-ВР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" визначено лише перелік країн, яким надається режим вільної торгівлі або режим найбільшого сприяння. При цьому, щодо звільнення від сплати мита товарів, що походять з країн, що розвиваються, і користуються Загальною системою преференцій, то даний пункт існував у ст.22 Закону України "Про Єдиний митний тариф" до 1997 року та був виключений Законом України від 03.04.97 № 170/97-ВР.
Окрім цього, Законом України «Про митний тариф»визначено лише повні та пільгові ставки мита на товари, що імпортуються.
Враховуючи вище зазначене слід відмітити, що доводи позивача на те, що у спірному рішенні про визначення країни походження від 14.02.06р. №КП 19/52-110 у висновках та їх обгрунтуваннях (п.3) відповідачем не правильно зазначено вимоги ч. 3 пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, знайшли своє ствердження, оскільки у п. 9 Правил лише дві частини, однак це не може слугувати підставою для застосування тарифного преференційного режиму до товару, який поставлявся для позивача на територію України ЗАТ «НИИИП МНПО «Спектр»(Росія).
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому її слід скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу задоволити.
2.Постанову господарського суду Львівської області від 08.06.2006 року по справі за №2/439-7/62 скасувати.
3.Прийняти нову постанову: у позові відмовити.
4.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
5.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий–суддя Г.І.Мельник
Судді Д.Ф.Новосад
О.В.Михалюк