ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
13.11.06 Справа № 7/193-7/90
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого –судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»
на ухвалу господарського суду Львівської області від 18-19.09.2006 року.
у справі № 7/193-7/90
за заявою : ТзОВ «Укрексімторг»
до: ВАТ «Маслосоюз»
про: банкрутство.
З участю представників :
від заявника –Овчарук В.І. –представник (довіреність №б/н від 05.06.2006р.)
від боржника –не з’явився.
від апелянта –Гончарова У.І. –представник (довіреність №б/н від 29.12.2005р.)
Встановив:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.09.2006 р., суддя Білоус Б.О., було відмовлено в задоволенні клопотання Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» стосовно включення його грошових вимог, які значаться в четвертій черзі реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Львівської області від 19.12.2002р. по даній справі, до вимог першої черги.
З даною ухвалою не погодилося Львівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»і оскаржило її в апеляційному порядку з тих підстав, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Львівської області від 19.09.2006р. скасувати, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 19.12.2002р. було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ «Маслосоюз», згідно з якою вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку»були визнані такими, що не забезпечені заставою і були віднесені до вимог четвертої черги.
Дана ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів ВАТ «Маслосоюз»оскаржувалась ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку»в усіх судових інстанціях, в т.ч. і у Верховному суді України, однак, всі скарги названого кредитора були залишені без задоволення, а вищезгадана ухвала господарського суду Львівської області від 19.12.2002р., якою було затверджено реєстр вимог кредиторів –без змін.
20.02.2006р. Львівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»подало до господарського суду Львівської області заяву про внесення змін у вищезазначену ухвалу в частині віднесення вимог ВАТ «Ощадбанк»до вимог першої черги.
Під час розгляду даної заяви кредитора судом першої інстанції було встановлено, що в процесі зведеного виконавчого провадження все майно, котре перебувало в заставі ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку»було у свій час примусово продане з аукціонних торгів, котрі відбулись 09.09.2002р., тобто ще до порушення провадження у справі №7/193-7/90, та кошти від реалізації якого, в сумі 629923,12 грн., були отримані заставодержателем (ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку»). Тому відповідно, право застави було офіційно припинено ще у вересні 2002р., в порядку, визначеному ч. 5 ст. 28 Закону України «Про заставу».
При цьому, судом зазначено, що на суму грошової вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку» до ВАТ «Маслосоюз»в розмірі 629923,12 грн., яка була погашена за рахунок продажу заставного майна, ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку»не є кредитором (ні конкурсним, ні поточним) по відношенню до ВАТ «Маслосоюз», про що чітко вказано в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2004р. у даній справі.
Усі подальші судові процеси між покупцем майна та його попереднім власником стосовно визнання права на майно, яке було предметом продажу з аукціонних торгів (ухвала Верховного суду України від 14.06.2006р., якою були скасовані рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2002р. та додаткове рішення цього ж суду від 23.04.2003р.) не спростовують факту примусового продажу заставленого майна у вересні 2002р.
За таких обставин справи, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, що вимоги ВАТ «Ощадбанк»не забезпечені заставою, оскільки право застави офіційно було припинено 09.09.2002р., відповідно до ст.. 28 Закону України «Про заставу»внаслідок примусового продажу заставного майна, кошти від продажу якого були отримані ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії «Львівське обласне управління Ощадбанку»ще у вересні 2002р. Отже місцевим господарським судом правомірно відмовлено кредитору в його вимогах про внесення змін до реєстру кредиторських вимог.
Разом з тим твердження апелянта - Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»про порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідає дійсності.
Як вбачається з протоколу судового засідання –а.с.51, в засіданні 18.09.2006р. було оголошено перерву до 16:00 год. 19.09.2006р. за наявності представника лише однієї сторони –боржника, представник заявника був відсутній. 19.09.2006 р. розгляд справи відбувся за відсутності заявника, який не був повідомлений належним чином про місце засідання суду. Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Дана перерва повинна бути узгоджена з обома сторонами по справі, виходячи із вимог ст. 69 ГПК України.
Тому апеляційний суд вважає, що вказаними діями суду першої інстанції були грубо порушені наведені норми процесуального права та права сторони, передбачені ст.. 22 ГПК України, що є підставою, відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, для скасування ухвали місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесена з порушенням вказаних норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню.
Апеляційний суд постановляє нову ухвалу, якою відмовляє кредитору в задоволенні поданого клопотання.
Керуючись ст.ст.22, 77, 86, 101, 103, 104, 105, 106, ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Львівської області від 19.09.2006р. по даній справі скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити Львівському обласному управлінню ВАТ «Державний ощадний банк України» в задоволенні клопотання про внесення змін до ухвали господарського суду Львівської області від 19.12.2002р. по даній справі, в частині віднесення вимог ВАТ «Ощадбанк»до вимог першої черги.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи передати на розгляд в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук