ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"02" листопада 2006 р. | Справа № 28/133-06-3576 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Каленський Д.О. за довіреністю
від відповідача: Георгієв А.С., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Омета-М”
на рішення господарського суду Одеської області від 12.07.2006 року
по справі № 28/133-06-3576
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омета-М”
про визнання договору купівлі –продажу недійсним та повернення переданих відомостей на відпуск нафтопродуктів
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 р. ТОВ „Веста-Сервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Омета-М” про визнання недійсним договору б/н від 01.03.06 р. купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками–дозволами внутрішнього обігу, укладеного з відповідачем, та зобов’язання ТОВ „Омета-М” повернути передані відомості на отримання палива за договором б/н від 01.03.06 р.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням при укладенні вказаного договору вимог ч. 3 ст. 247 Цивільного кодексу України щодо довіреності серії ЯЛЦ № 65272, в якій не вказана дата її вчинення, а також порушенням сторонами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України 02.04.99 № 81/38/101/235/122. Позов мотивувався посиланням на ч. 3 ст. 247 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.06р. по справі № 28/133-06-3576 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено, визнано договір б/н купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 року недійсним; зобов’язано ТОВ „Омета -М” повернути отримані відповідно до договору купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками-дозволами внутрішнього обігу б/н від 01.03.2006 року талони на паливо в сумі 185139 грн.; стягнуто з ТОВ „Омета -М” на користь ТОВ „Веста Сервіс” держмито у сумі 85 грн. та судові витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 118 грн.
Суд виходив з того, що:
- пунктом 1.1 договору купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р., встановлено, що Продавець (ТОВ „Веста-Сервіс”) передає у власність Покупця (ТОВ „Омета-М”) певну кількість бланків –дозволів, а Покупець зобов’язується прийняти ці бланки і після реалізації оплатити певну грошову суму протягом трьох банківських днів;
- пунктом 3.3 договору купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р. передбачено, що бланки-дозволи –це бланки суворої звітності (одноразового використання), мають певну встановлену форму, номер та ступень захисту. Бланк –дозвіл підтверджує право Покупця або уповноваженого ним користувача на отримання (заправку) в АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків Продавця, оплаченого Покупцем пального у відповідності до кількості та марки пального, що зазначені в бланку-дозволі;
- Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України 02.04.99 № 81/38/101/235/122, встановлені інші вимоги до прийняття, відпуску та обліку нафтопродуктів, отже оспорюваний договір купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р. не відповідає вимогам вказаної Інструкції щодо порядку відпуску нафтопродуктів на АЗС, тому на підставі ст. 207 Господарського кодексу України визнається судом недійсним.
- відповідно до ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України суд зобов’язав ТОВ „Омета-М” повернути отримані за договором купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р. талони на паливо в сумі 185 139,00 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 12.07.2006 року, ТОВ „Омета-М” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та припинити провадження у справі.
В апеляційній скарзі ТОВ „Омета-М” зазначає про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, а саме скаржник вказує, що суд не звернув увагу на порушення ТОВ „Веста-Сервіс” ст. 662 Цивільного кодексу України та п. 6.2.2 договору, укладеного між сторонами. Також скаржник вважає договір б/н від 01.03.06 р. дійсним та укладеним відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав, в засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Одеської області від 12.07.06 р. залишити без змін як законне та обґрунтоване, відповідач наполягав на своїх доводах та просив суд скасувати рішення господарського суду та припинити провадження по справі.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу № 19-К від 20.02.06 р, директор ТОВ „Веста-Сервіс” Шкарлет А.А. в зв’язку з перебуванням у відпустці на період з 20.02.06 р. по 08.04.06 р. назначив виконуючим обов’язки заступника директора ТОВ „Веста - Сервіс” Матошнюка А.Е.
01.03.2006 р. між ТОВ „Омета-М” (Покупець) та ТОВ „Веста-Сервіс” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу, відповідно до умов якого позивач (Продавець) зобов’язався передати певну кількість бланків–дозволів у власність відповідача(Покупця), а останній зобов’язався прийняти бланки–дозволи і після реалізації сплатити певну грошову суму протягом трьох банківських днів (п.1.1 договору б/н від 01.03.06 р.) а.с.6.
За видатковою накладною № РH-0000078 від 02.03.2006 року ТОВ „Омета -М” одержало талони на бензин та дизельне паливо на загальну суму 240190,00 грн., в тому числі ПДВ 40031,67 грн. Видача була здійснена громадянину Михайлову О.П. на підставі пред’явленої довіреності серії ЯЛЦ № 652702, виданної Товариством з обмеженою відповідальністю „Омета-М”.
Листом від 20.03.2006 року ТОВ „Веста Сервіс” повідомило ТОВ „Омета М” про розірвання вищевказаного договору та запропонувало повернути відомості на отримання нафтопродуктів на загальну суму 240190 гривень. Підставою розірвання договору позивач вказав незаконність договору від 01.03.06 р., оскільки особа, яка його підписала від ТОВ „Веста-Сервіс” не мала таких повноважень. В той же час позивач послався на те, що відпуск нафтопродуктів згідно умов договору проводився за бланками –дозволами внутрішнього обігу, які взагалі не випускаються і не передбачені в обігу діючим законодавством України.
Відповідно до накладних на повернення від 16.03.06 р. № ВН-0000002, № ВН-0000005, № ВН-0000008, № ВН-0000010, від 20.03.06 р., № ВН-0000003, № ВН-0000006, № ВН-0000011, від 24.03.06 р. № ВН-0000004, № ВН-0000007, № ВН-0000012, від 07.04.06 р. № ВН-0000013, № ВН-0000014, № ВН-0000015, № ВН-0000016, (а.с. 73-87) відповідач здійснив повернення позивачу талонів на дизельне паливо та бензин на загальну суму 55051,01 грн.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З наведених норм не вбачається жодної з підстав, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свою вимогу щодо недійсності договору купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р.
А відтак, позивач всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів на підтвердження недійсності господарського зобов’язання з підстав, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.
Посилання позивача на недійсність договору купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р. з підстави отримання талонів на нафтопродукти представником відповідача за довіреністю серії ЯЛЦ № 65272, яка є нікчемною в зв’язку з відсутністю в ній дати її вчинення, не заслуговує на увагу, оскільки зазначені підстави не тягнуть за собою визнання оспорюваного договору недійсним.
Крім того, твердження позивача про порушення сторонами при укладанні договору купівлі-продажу пального та його відпуску за бланками –дозволами внутрішнього обігу від 01.03.06 р. вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України 02.04.99 № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.99 р. за № 685/3978 є таким, що не відповідає п.п. 4.1.5.1 вказаної Інструкції, яким встановлено, що відпуск нафтопродуктів споживачам проводять на підставі попередньо укладених договорів або за готівку.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні співвідношення сторін виникли між позивачем та відповідачем саме за договором від 01.03.06 р., що спростовує доводи позивача в цій частині позовних вимог.
За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.07.2006 року постановлено за недоведеними обставинами, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення суду від 12.07.2006 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Що стосується вимоги скаржника про припинення провадження у справі, судова колегія звертає увагу ТОВ „Омета-М”, що припинення у справі можливе лише у випадках, встановлених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. З перерахованих підстав не вбачається жодної, на підставі якої можливе припинення провадження у справі № 28/133-06-3576 за позовом ТОВ „Веста-Сервіс” до ТОВ „Омета-М” про визнання договору недійсним.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ „Омета М” підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Одеської області від 12.07.06 р. - скасуванню з покладанням усіх судових витрат у справі на позивача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 99, 101,103-105 ГПК України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1.Апеляційну скаргу ТОВ „Омета-М” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 12.07.2006 року по справі № 28/133-06-3576 скасувати.
3.У позові ТОВ „Веста Сервіс” відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк