ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"09" листопада 2006 р. | Справа № 34/129-06-3697А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого В.Б. Туренко,
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання –Г.В. Селіховій,
за участю представників сторін
від позивача: директор Опря О.М., представник ПП –Опря О.М.
від відповідача: Неплій І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ПП „Ксюша”
на постанову господарського суду Одеської області
від 23.10.2006р.
у справі № 34/129-06-3697А
за позовом ДПІ у Біляївському районі Одеської області
до ПП „Ксюша”
про стягнення заборгованості в сумі 743,00грн.
встановив:
ДПІ у Біляївському районі Одеської області 21.06.2005р. проведена перевірка крамниці, що розташована у с. Троїцьке вул. К. Маркса, 8А та належить ПП „Ксюша” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за наслідками якої складено акт № 000263-134/23 від 22.06.2005р., де зазначено про встановлення порушень пунктів 1, 5, 9, 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в редакції Закону № 1776 від 1.06.2000р. із змінами. В акті також вказано, що за вищеперелічені порушення передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій, яка встановлена пунктами 1, 3, 4 частини 1 ст. 17, статтею 22 Закону № 1776 (а.с.4-5).
На підставі вказаного акту, ДПІ у Біляївському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2005р. № 0000312303/0 про визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в загальній сумі 743,00грн. (а.с.7).
26.08.2005р. та 07.12.05р. ДПІ у Біляївському районі Одеської області на адресу ПП „Ксюша” були надіслані перша та друга податкові вимоги за № 1/282 і 2/399 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями на суму 743,00грн. (а.с.27, 29).
Станом на 10.04.2006р. зазначена сума не сплачена підприємством, у зв’язку з чим податкова інспекція звернулась з адміністративним позовом про її стягнення з відповідача у примусовому порядку.
Заперечуючи проти позову, ПП „Ксюша” послалось на проведення перевірки із порушенням діючого законодавства, а також на те, що актом не було встановлено порушення в частині не зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій.(а.с.24-26)
Постановою господарського суду Одеської області від 08.06.2006р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено з мотивів правомірності застосування позивачем до відповідача фінансових санкцій на підставі п. 1, 4 ст. 17, ст. 22 Закону № 1776 на загальну суму 743,00грн., правомірності надіслання відповідачу першої та другої податкових вимог, які в адміністративному порядку не оскаржувались і в судовому порядку не скасовувались, не визнавались нечинними або недійсними.
Не погодившись із постановою суду, відповідач 15.06.2006р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2006р., 05.07.2006р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.07.2006р.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ПП „Ксюша” уточнило клопотання подане 07.07.2006р. і просило зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області по справі № 28/216-06-5712 за позовом ПП ”Ксюша” до ДПІ у Біляївському районі Одеської області про визнання акту недійсним та визнання неправомірними дій посадових осіб. Зазначене клопотання було задоволено Одеським апеляційним господарським судом, про що прийнята відповідна ухвала від 20.07.2006р.
Результати розгляду справи № 28/216-06-5712 надійшли до апеляційної інстанції 18 –19.10.2006р., у зв’язку з чим ухвалою суду від 23.10.2006р. апеляційне провадження у справі № 34/129-06-3697А поновлено.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу позивачем не надані.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
У даному випадку податковою інспекцією за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776, а також надіслані перша та друга податкові вимоги про сплату податкового боргу.
Висновок господарського суду про правомірність таких дій податкової інспекції є помилковим та таким, що суперечить чинному законодавству, виходячи із наступного.
Визначення контролюючим органом податкового зобов’язання, граничний термін його сплати, порядок узгодження цих зобов’язань, оскарження рішень контролюючих органів, визначення податкового боргу, направлення податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, виникнення права податкової застави, нарахування пені та штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання регулюються виключно Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, який є спеціальним Законом з питань оподаткування.
Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відноситься до податкового законодавства.
Відповідно до п.1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.9. ст.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податку у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього Закону.
Згідно п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 названого Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Таким чином, вищенаведені випадки визначення контролюючим органом податкового зобов'язання не стосуються застосування штрафів, передбачених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки цей штраф не відноситься до категорії податкового зобов'язання, або податкового боргу, і у пункті 1.2. ст.1 Закону № 2181 цей штраф взагалі не зазначений, а податкове повідомлення стосується лише щодо обов'язків сплатити податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких встановлено ст.ст.14, 15 Закону України „Про систему оподаткування в Україні", до складу якого штраф за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не входить.
Тобто, у податкового органу не має підстав для нарахування податкового зобов'язання та направлення податкових повідомлень-рішень у випадку встановлення при перевірці порушень вищевказаного Закону, керуючись нормами Закону № 2181.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, при застосуванні штрафних санкцій за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 1776, податковий орган повинен керуватись виключно приписами вказаного Закону та Законом України „Про державну податкову службу в Україні", а не нормами Закону № 2181.
Згідно ст.17 Закону України № 1776, за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.
Щодо порушень встановлених при перевірці та нарахування штрафних санкцій за ці порушення, то судова колегія зазначає слідуюче.
Як вказано в акті, при реалізації товарів на загальну суму 12,10грн. розрахункова операція не проведена через РРО, реєстратор розрахункових операцій опломбований із порушенням, що є недотриманням вимог п.1 ст.3 Закону № 1776. Фінансові санкції за вказані порушення передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.17 цього Закону, а саме: у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів –у разі непроведення розрахункових операцій через РРО та у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян –у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Між тим, акт перевірки не містить описання в чому саме полягає порушення опломбування РРО і , як пояснив представник ДПІ у судовому засіданні апеляційної інстанції, штрафна санкція за це порушення не застосовувалась, нараховувався лише штраф за у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів, який склав 60,50грн. (12,10Х5).
Враховуючи, що відповідач належними доказами не довів відсутність вказаного порушення, судова колегія вважає правомірним нарахування штрафної санкції в сумі 60,50грн.
В акті перевірки зазначено про виявлення порушення п.5 ст. 3 Закону № 1776, а саме: не надано розрахункові квитанції, які використовуються під час виключення електроенергії або в період ремонту РРО. Однак, таке описання порушення не відповідає приписам п.5 ст. 3 Закону № 1776 і, як пояснив представник ДПІ під час розгляду апеляційної скарги, штрафна санкція за це порушення не нараховувалась.
В акті вказано про виявлення при перевірці порушення п.9 ст.3 Закону № 1776 –у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій не зроблено запис фіскальних чеків з 16.06.2005р., за яке застосована штрафна санкція, згідно п.4 ч.1 ст.17 цього Закону, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 340,00грн. (17,00Х20).
Між тим пунктом 9 ст.3 Закону № 1776 передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Саме за недотримання цього положення Закону встановлена відповідальність п.4 ч.1 ст. 17 Закону № 1776. Оскільки при перевірці не було встановлення факту невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, то судова колегія вважає неправомірним застосування штрафної санкції в цій частині в сумі 340,00грн.
В акті перевірки зазначено про встановлення порушення п. 13 ст. 3 Закону № 1776, а саме: невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 68,50грн. сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному „Х” звіті, за яке застосована штрафна санкція, передбачена ст.22 означеного Закону, у п’ятикратному розмірі суми на яку виявлена невідповідність, що склало 342,50грн. (68,50Х5).
Заперечуючи проти вказаного порушення відповідач послався на те, що перевіряючими особами акт в крамниці не складався, при перевірці було неправомірно зведено в одну касу грошові кошти двох суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю в одному приміщенні. В обґрунтування чого наданий договір оренди, укладений 03.01.2005р. між Приватним підприємцем Опрею Оксаною Миколаївною та ПП „Ксюша” в особі директора Опрі Оксани Миколаївни.
Вказані заперечення не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять опис наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, який є додатком до акту перевірки від 21.06.2005р., підписаний директором ПП „Ксюша” Опрею Оксаною Миколаївною, де зазначено, що наявні готівкові кошти в сумі 82,60грн. належать ПП „Ксюша”, показники „Х” звіту РРО –2,00грн., невідповідність готівкових коштів за мінусом суми проданого товару складає 68,50грн. (82,60-2,00-12,10).
Посилання відповідача на те, що крамниця працює з 8:00год. до 19:00год., як зазначено у дозволі на розміщення об’єкту торгівлі, тому перевірка не могла здійснюватися з 18:40год. до 20:35год., як вказано в акті, не приймається до уваги судовою колегією, оскільки спростовується вищенаведеним.
Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що у ДПІ не було підстав для проведення планової або позапланової перевірки, передбачених ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки ця стаття визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів). У даному випадку здійснювалась перевірка розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, тобто ця перевірка не пов’язана з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, застосування штрафної санкції в сумі 342,50грн. є неправомірним.
З урахуванням викладеного, позов про стягнення фінансових санкцій підлягає задоволенню частково в сумі 403,00грн.
Вищевказане не враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови, що призвело до неправильного вирішення спору і є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Апеляційну скаргу ПП „Ксюша” задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області від 08.06.2006р. зі справи № 34/129-06-3697А скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ПП „Ксюша” на користь бюджету через УДК в Одеській області заборгованість по фінансовим (штрафним) санкціям в сумі 403,00грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В.Поліщук