Судове рішення #26545916

копія

Провадження № 11/2290/759/2012

Справа № 2208/6680/12 Головуючий в 1-й інстанції Мантуляк Ю.В.

Категорія: постанова суду Доповідач Вітюк В. Ж.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


28.11.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :


головуючого -судді Вітюка В.Ж.,

суддів Барчука В.М., Матущака М.С,

з участю секретаря с/з Купельської Н.П.,

прокурора Смакогуза І.А.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3


розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року, -


в с т а н о в и л а :


Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освіта, розлученого, працюючого підприємцем, судимого:

- 30 листопада 2010 року вироком Жовківського районного суду Львівської області за ч.1 ст.190 КК України до 510 грн. штрафу, штраф сплачено 23 лютого 2012 року;

- 2 березня 2012 року вироком Кам"янець-Подільського міськрайонного суду, який змінено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області за ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України до 340 тис. грн. штрафу із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки, та конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності, окрім житла, із розстрочкою на підставі ч.4 ст.53 КК України виплати засудженому призначеного розміру штрафу на один рік, із сплатою щомісячно 28 333,33 грн., -


у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України повернуто прокурору Хмельницької області для проведення додаткового розслідування.


Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередній -підписку про невиїзд.


За постановою суду, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи зареєстрованим 5 січня 2007 року у виконкомі Кам"янець-Подільської міської ради відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як приватний підприємець та обізнаним з нормативними документами та чинним податковим законодавством України, упродовж 2007 - 2009 років, здійснюючи підприємницьку діяльність, яка полягала у придбанні та реалізації різним суб'єктам підприємницької діяльності будівельних матеріалів, шляхом внесення до офіційних звітних документів завідомо неправдивих відомостей, у порушення вимог чинного податкового законодавства, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в розмірі 1485702 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

Так, ОСОБА_3 упродовж 2007 - 2009 років, займаючись підприємницькою діяльністю, проводячи фінансово-господарські операції по придбанню та реалізації цементу та інших будівельних матеріалів різним суб'єктам господарювання на території України, отримуючи при цьому значні суми доходів. Всі кошти, які поступали від покупців товарів, на поточні рахунки приватного підприємця ОСОБА_3, відкритих в Кам'янець-Подільських відділеннях „ОТП Банку" та „Укрексімбанку" у вигляді виручки за реалізовані товари, він по бухгалтерському та податковому обліках не відображав та не включав їх до податкової звітності, поданої до Кам"янець-Подільській ОДПІ.

З січня по вересень 2007 року та у 2009 році приватний підприємець ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування, у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок.

При цьому, в порушення п.п. 2.3.1, п. 2.3, ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, маючи протягом 1 кварталу 2007 року суму виручки від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, яка перевищила 300000 грн., реальні обсяги діяльності у податковій звітності не відобразив, як платник податку на додану вартість з 2 кварталу 2007 року у Кам"янець-Подільській ОДПІ не зареєструвався, податок за період з квітня 2007 року до грудня 2009 року не нараховував та до бюджету не сплачував.

Крім того, в порушення ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року №727/98, зі змінами та доповненнями, незважаючи на те що обсяг виручки від реалізації товарів за 9 місяців 2007 року значно перевищив 500 тисяч грн., приховавши реальні обсяги проведених операцій, безпідставно подав до Кам"янець-Подільській ОДПІ заяву та перейшов з 4 кварталу 2007 року на спрощену систему оподаткування, що дозволило йому в подальшому ухилятись від сплати податків.

Так, за період з 9 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року на поточні рахунки приватного підприємця ОСОБА_3 поступили кошти у вигляді оплати за придбані товари від суб'єктів господарювання на загальну суму 7 728 505 грн. Однак, лише частина коштів, як виручка від реалізації товарів, ним була відображена у податковій звітності.

Зокрема, за 9 місяців 2007 року ОСОБА_3 в декларації про доходи задекларовано 280 000 грн., та у звіті суб'єкта малого підприємництва платника єдиного податку задекларований обсяг виручки від реалізації товарів за 2007 рік в сумі 498 000 грн., а фактично виручка від продажу товарів у 2007 році склала 3 154 656 грн. В 2008 році, безпідставно перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, декларації про доходи ОСОБА_3 не подавались, а у звіті суб'єкта малого підприємництва платника єдиного податку за 4 квартали 2008 року задекларовано загальну суму виручку - 420 тис. гривень. При цьому на поточні рахунки у вигляді оплати за придбаний товар надійшло коштів в сумі 2 421 261 грн. В 2009 році ОСОБА_3 подано декларацію про доходи лише за 9 місяців та відображено оборот в сумі 231 000 грн., а фактично на рахунки на протязі року поступила виручка в розмірі 2 152 588 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 за 2007-2009 роки не було відображено у податковій звітності та умисно приховано отримані суми коштів, які надійшли на його банківські рахунки від суб'єктів підприємницької діяльності, що призвело до порушення податкового законодавства та навмисної несплати податків.

Так, приватний підприємець ОСОБА_3 порушив пп. „б" п. 2.1 та пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9, Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, що в свою чергу призвело до несплати в період часу з квітня по грудень 2007 року до бюджету податку на додану вартість в розмірі 1485702 грн. Загальна сума несплачених податків приватним підприємцем ОСОБА_3 склала 2 353 208,85 грн., що призвело до ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

У такий спосіб приватний підприємець ОСОБА_3 в порушення пп. „б" п.2.1., пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9, Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року. №168/97-ВР упродовж 2007-2009 років не нарахував та не сплатив до бюджету податку на додану вартість в сумі 1 485 702 грн., що в 4911 разів перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.


В апеляції, як вбачається з її змісту, прокурор просить скасувати дану постанову суду та направити справу в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зазначає, що твердження місцевого суду про те, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3, є неконкретним не відповідає дійсності, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. У постановах слідчого із дотриманням вимог ст.132 КПК України зазначені всі обставини вчинення злочину, наскільки вони були відомі слідству на момент їх винесення, із зазначенням всіх контрагентів, конкретних документів та здійсненням відповідних розрахунків по окремим підприємствам і звітним періодам. Крім того, відповідно до ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні. Однак, місцевим судом не розглядалось питання про необхідність надання судових доручень.


Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляції, обвинуваченого та його захисника, які просили постанову місцевого суду залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволенню в силу наступних підстав.


Повертаючи справу прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування, своє рішення місцевий суд мотивував тим, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення є суперечливим, не конкретним, не відповідає вимогам ст.132 КПК України, а обвинувальний висновок -вимогам ст.223 КПК України.

Так, пред'являючи ОСОБА_3 обвинувачення в ухиленні від сплати податку на додану вартість, слідчий послався на те, що останнім було порушено норми чинного на час вчинення діяння законодавства з питань оподаткування, разом з тим слідчий не розкрив змісту порушень, не конкретизував в чому саме виразилося порушення вказаних ним норм, а також не конкретизував дії обвинуваченого, тобто як саме він ухилився від сплати податку на додану вартість.

Зазначивши, що упродовж 2007-2009 років ОСОБА_3 займаючись підприємницькою діяльністю, проводив фінансово-господарські операції по придбанню та реалізації цементу та інших будівельних матеріалів різним суб'єктам господарювання на території України, отримував значні суми доходів, а також, що всі кошти, які поступали від покупців товарів на поточні рахунки приватного підприємця ОСОБА_3, він по бухгалтерському та податковому обліках не відображав, чим значно знижував доходи від підприємницької діяльності, та не включав їх до звітності, поданої до Кам'янець-Подільської ОДПІ, слідчий не визначив об'єкт оподаткування, тобто не зазначив, від яких саме операцій надійшли на рахунок підприємця ОСОБА_3 кошти, у зв'язку з чим є незрозумілим питання, чи підлягали вказані суми включенню на підставі ст. 3 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" до об'єкта оподаткування, чи навпаки вказані суми не підлягали оподаткуванню.

Крім того, слідчим у постанові зазначено про порушення ОСОБА_3 пп. „б" п. 2.1. та пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст.7, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та про те, що ці порушення призвели до несплати в період часу з квітня 2007 року по грудень 2007 року до бюджету податку на додану вартість в розмірі 1485702 грн. Однак, в чому саме полягала сутність діянь ОСОБА_3, тобто в чому саме вказаними діями було порушено конкретну норму податкового законодавства, слідчим не визначено.

Суд вказує у постанові, що в обвинуваченні не зазначено місця вчинення діянь ОСОБА_3, не конкретизовано необхідних реквізитів документів (декларацій), які останній складав та які стали підставою для переходу на спрощену систему оподаткування, а також не зазначено коли вказані документи, ким, яким чином складалися і куди подавалися.


З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.


Відповідно до вимог ст.281 КПК України (в ред. 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.


Між тим, вимог зазначеного закону суд не дотримався. Його висновок про необхідність та підстави повернення справи на додаткове розслідування колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим.


Відповідно до ст.132 КПК України (в ред. 1960 року) в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути чітко зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.


Із обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_3, вбачається, що слідством норми ст.132 КПК України (в ред. 1960 року) не порушено, усіх вище вказаних вимог дотримано, у постанові про притягнення як обвинуваченого зазначені всі обставини вчинення злочину, наскільки вони були відомі слідству на момент її винесення, із зазначенням всіх контрагентів, конкретних документів та здійсненням відповідних розрахунків по окремим підприємствам і звітним періодам.

Обвинувальний висновок складено відповідно до ст.223 КПК України (в ред. 1960 року) із викладенням обставин справи, встановлених на досудовому слідстві, місця, часу, способів, мотивів і наслідків вчиненого ОСОБА_3 злочину, а також вказано, якими доказами доводиться вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, із посиланням на конкретні аркуші справи.


Зокрема, висновки органів досудового слідства про ухилення ФОП ОСОБА_3 від сплати податку на додану вартість обґрунтовувались матеріалами позапланової перевірки проведеної Кам'янець-Подільською ОДПІ, із приводу чого під час апеляційного розгляду допитувалась свідок ОСОБА_5, матеріалами, що підтверджують зарахування на розрахунковий рахунок підприємця грошових коштів із зазначенням контрагентів господарсько-фінансових операцій та їх сутності.


Зазначені висновки місцевий суд вправі був перевірити шляхом детального допиту обвинуваченого, перевірки отриманих даних шляхом надання органу, що розслідував справу судових доручень, а також за необхідності, шляхом призначення судово-бухгалтерської експертизи щодо відповідності податковому законодавству висновків за результатами проведеної Кам"янець-Подільською ОДПІ позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3


З огляду на викладене за вказаним обвинуваченням у місцевого суду були всі підстави для розгляду справи по суті, та за результатами його доведеності чи спростування прийняття обґрунтованого та законного рішення у відповідності до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, про що також зазначалось в ухвалі апеляційного суду Хмельницької області від 21.08.2012 року.


Тому твердження суду першої інстанції про неможливість розгляду справи надумані, оскільки не випливають із матеріалів справи і пред'явленого особі обвинувачення.


З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальна справа повернута на додаткове розслідування безпідставно, тому постанова місцевого суду з цього приводу підлягає скасуванню, а справа -направленню у той же суд на новий судовий розгляд.


Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України (в ред. 1960 року), п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -


у х в а л и л а:


Апеляцію прокурора задовольнити.


Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.212 КК України на додаткове розслідування -скасувати, а справу направити у той же суд на новий судовий розгляд.



Судді /підписи/



Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація