ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р.

Справа  № 15/394-06-10464А

     12 год. 53 хв.                                                                                м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –               Берладин А.І.;

від відповідача –           Анточ Г.С.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання права власності на майно, куплене позивачем у Регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській області за договором купівлі-продажу від 24.12.2004 р., визнання неправомірними дій відповідача щодо надання припису № 1/5683 від 04.10.2006 р., а також про зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/394-06-10464А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2006 р. у справі № 15/394-06-10464А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 02.11.2006 р.

Відповідач позовні вимоги в частині визнання права власності визнав, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном вважає необґрунтованими та просить суд у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

19.02.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Одеського державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” в оренду за статусом цілісний майновий комплекс „База 7-й км. Овідіопольської дороги” структурного підрозділу Одеського державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання, що розташований за адресою: м. Одеса, 7-км. Овідіопольської дороги, склад і вартість якого визначено відповідно додаткам № 1, 2, 3 Акту оцінки, Протоколу № 2 від 10.02.2003 р. про результати інвентаризації та передавального балансу передаваємого майнового комплексу, складеного станом на 31.12.2002 р.  

Як встановлено судом, Одеське державне торговельно-виробниче підприємство робітничого постачання було структурним підрозділом Одеської залізниці, що підпорядкована Міністерству транспорту України. Так, за актом прийому-передачі від 06.06.2002 року Міністерство транспорту України передало майно торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання в управління відповідачу не за статусом цілісного майнового комплексу, а за статусом групи інвентарних об'єктів, а саме: будівля для автомайстерні, будівля картоплесховища, склад-ангар, будівля квасцеху, будівля бази з підвалом, склад, силова лінія з електростанцією, інші основні засоби, огорожа, залізничний під'їзний шлях.

Згідно додаткової угоди від 27.05.2204 р. до договору оренди від 27.05.2004 року предмет договору оренди був сформульований в наступній редакції: „Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу інвентарних об'єктів, яка є державною власністю (надалі Об'єкт оренди), розташовано за адресою: м. Одеса, 7-й км Овідіопольської дороги, загальною площею 8360,5 кв.м”.

24.12.2004 р. між відповідачем та позивачем укладено договір купівлі-продажу об'єкту малої приватизації шляхом викупу, відповідно до якого позивач придбав у відповідача групу інвентарних об’єктів (будівлі, споруди, транспортні засоби) Бази 7-й км Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі ТОВ „Промтоварний ринок”. Придбане майно було передано відповідачем позивачу згідно Акту передачі державного майна № 777 від 24.12.2004 р. Право власності позивача на групу інвентарних об’єктів (будівлі, споруди, транспортні засоби) Бази 7-й км Овідіопольської дороги було зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” номер запису 1551 в книзі 42-неж-16 за № 9246884, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6389740 від 02.02.2005 року.

Проте, 04.10.2006 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області приписом № 1/5683 повідомив позивача, що при перевірці документів Департаментом контрольно-ревізійної роботи та економічної розвідки фонду державного майна України були зроблені зауваження щодо приватизації  та оренди зазначеного майна. Так, Департамент вважає, що Фонд не мав права змінити статус проданого майна без рішення Міністерства транспорту України, а зміна статусу майна повинна була бути зроблена не шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди, а Фонд повинен був спочатку розірвати з нами договір оренди, повернути майно Одеського державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання Міністерству транспорту України, а після цього укласти з позивачем договір оренди того ж майна як окремо індивідуально визначене майно.

Щодо виданого відповідачем припису, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту виданого відповідачем припису, відповідач, посилаючись на зауваження Департаменту, цим приписом заборонив позивачу вносити зміни до належного позивачу майна та здійснювати його відчуження.

Проте, така заборона відповідача, викладена в приписі № 1/5683, на думку суду, є неправомірною,  виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, Міністерство транспорту України актом № 448 від 07.06.2002 року передало належне Одеському державному торговельно-виробничому підприємству робітничого постачання майно в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, тому ствердження Департаменту, що відповідач не мав права змінювати статус майна Одеського державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання без рішення Міністерства транспорту, є необґрунтованими.

Також є необґрунтованими ствердження Департаменту, що зміна статусу майна не могла бути зроблена шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди, оскільки згідно ст. 627 та ст. 654 Цивільного кодексу України сторони є вільними в визначенні умов договору, а зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється та розривається.

Згідно частини 3 ст. 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження  власника державного майна.

Крім того, згідно п. 2 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 07.08.1997 року № 847, повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств колишньому власнику здійснюється тільки у випадках припинення договору оренди внаслідок закінчення його строку, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду. У даному випадку договір оренди сторонами не розривався, тому майно не повинно було повертатись колишньому власнику, тобто Одеському державному торговельно-виробничому підприємству робітничого постачання.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Такі ж положенні закріплені і у ст. 4 Закону України „Про власність”.

Таким чином,  відповідач,  заборонивши позивачу відчужувати належне йому майно, порушив його право власності та чинить перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання вищевказаним майном, що заборонено законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.

Також оскільки відповідачем оспорюється право власності позивача на придбане ним майно з урахуванням зауважень Департаменту контрольно-ревізійної роботи та економічної розвідки фонду державного майна України, на думку суду, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на придбане ним у відповідача майно є обґрунтованими. Так,  відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Товариством з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20; код ЄДРПОУ 20942626) право власності на майно, придбане ним у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області за договором купівлі-продажу об'єкту малої приватизації шляхом викупу від 24.12.2004 р.

3.          Визнати  неправомірними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо видання припису № 1/5683 від 04.10.2006 р.

4.          Зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 06.11.2006 р.

       

                    Суддя                                                                                 Петров В.С.