АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/11331/12 Справа № 2/0418/229/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Овчаренко Н.Г. Доповідач - Демченко Е.Л.
Категорія 5
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Волошина М.П., Басуєвої Т.А.
при секретарі -Грендач Т.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -колективне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про встановлення факту, визнання спільною сумісною власністю частини житлового будинку та визначення порядку користування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння особисто приватною власністю, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту, визнання спільною сумісною власністю частини житлового будинку та визначення порядку користування, мотивуючи тим, що з 1988 року вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який у 1996 році за взаємною угодою розірвали. Проте до середини 2009 року вони продовжували проживати однією сім'єю, вели спільний бюджет. В 1990 році вони з відповідачем придбали частину будинку АДРЕСА_2 В ощадному банку на її ім'я був відкритий рахунок, яким вони разом з відповідачем користувались. Також відповідач уклав на її ім'я заповіт.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не бажає добровільно поділити майно, вона просить встановити факт проживання її з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_2 з 09 грудня 1996 року по 03 червня 2009 року; визнати їх спільною сумісною власністю 52/100 частин даного домоволодіння; визначити порядок користування спірною квартирою; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні цією квартирою.
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння особисто приватною власністю, мотивуючи тим, що з 1988 року по 1996 рік він перебував у шлюбі з відповідачкою. 08 квітня 1990 року за домашньою угодою він, за кошти батьків, придбав 52/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2
Зазначаючи, що спірне домоволодіння ним придбано за кошти його батьків та під час коли вони з ОСОБА_2 припинили шлюбні стосунки, просить визнати домоволодіння АДРЕСА_2 його особистою приватною власністю
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська та ухвалення нового рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони з 26 березня 1988 року по 09 грудня 1996 року перебували шлюбі. Під час перебування в шлюбу ними було придбано 52/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2
Відповідно до ч.3 ст.29 КпШС України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу постійно проживає в АДРЕСА_1, де зареєстрована з 03 вересня 1987 року і на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 березня 2009 року їй в даній квартирі виділена у користування кімната.
Також позивачка власноручно зазначала в своїх письмових поясненнях до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська та в позовній заяві про зміну договору найму житлового приміщення, що вона з 1996 року постійно проживає в АДРЕСА_1.
Крім того, встановлення факту проживання однією сім'єю до 01 січня 2004 року не передбачалось Кодексом про шлюб та сім`ю України. Сімейний кодекс України регулює відносини, які виникли, починаючи з дня набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.
В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2012 року не оскаржувалось.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі судове рішення є обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: