Справа №1490/4883/12 28.11.2012 28.11.2012 28.11.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/1490/3204/12 Головуючий у суді 1 інстанції Гуденко О.А.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
28 листопада 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Леванчука О.М.,
суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.
при секретарі судового засідання Дубовій К.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
представників відповідачів ОСОБА_4,
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальність «Стайл-Т», фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про визнання договору поруки припиненим, -
В С Т А Н О В И Л А:
15 липня 2012 року ОСОБА_6 пред'явила до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк), товариства з обмеженою відповідальність «Стайл-Т» (далі «Стайл-Т»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.
21 грудня 2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Банк, з однієї сторони та ТОВ «СТАЙЛ-Т» і фізична особа-підприємець ОСОБА_8, з другої, уклали між собою Генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-106, за умовами якого, на підставі окремих додаткових кредитних договорів, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрило ТОВ «СТАЙЛ-Т» та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 кредитні лінії з лімітом 19 200 000 грн., а ті, в свою чергу, зобов'язувалися погасити зобов'язання (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів, пені та інших платежів) за всіма договорами, укладеними в рамках цього договору до 19 грудня 2011 року.
Цього ж дня ТОВ «СТАЙЛ-Т» було укладено кредитні договори № 010/01-02/07-107, № 010/01-02/07-108. Відповідно до яких в рамках Генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 15 000 000 гривень та 3 000 000 гривень відповідно строком до 18 грудня 2011 року зі сплатою 14,75% річних (а.с.9-11, 13-15)
В той же день, на забезпечення виконання названого кредитного договору, вона, як фізична особа, уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір поруки № 010/01-02/07-106/4, згідно умов якого вона взяла на себе обов'язок перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням ТОВ «СТАЙЛ-Т» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, що виникають з умов названого Генерального кредитного договору, в разі його невиконання або неналежного виконання позичальниками.
15 липня 2008 року між ТОВ «СТАЙЛ-Т» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 було укладено додаткові договори до кредитних договорів, згідно з умовами яких збільшено процентну ставку за кредитом з 14,75% до 18% річних, внаслідок чого збільшився її обсяг відповідальності як поручителя.
Посилаючись на те, що зазначені зміни були внесені без її згоди, просила на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України визнати поруку припиненою.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано договір поруки № 010/01-02/07-106/4 від 21 грудня 2007, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 припиненим в частині забезпечення кредитних зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 У задоволені позовних вимог про припинення договору поруки за кредитними зобов'язаннями ТОВ «Стайл-Т» - відмовлено за їх безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_6 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у вимозі про припинення поруки щодо юридичної особи і ухвалити в цій частині нове рішення, яким її вимоги задовольнити.
Скаргу обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства, яким врегульовані правила застосування поруки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.
При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Разом з тим, якщо в договорі поруки передбачено, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.(п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).
При цьому, вирішуючи спори названої категорії, суди повинні дотримуватися норм, виписаних у статтях 59, 60, 213 ЦПК України, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № "Про судове рішення у цивільній справі".
Згідно них, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено у повній відповідності з виписаним.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач та ОСОБА_8 є засновниками ТОВ «СТАЙЛ-Т» в рівних частках.
21 грудня 2007 року між ВАТ «Райффазен Банк Аваль», правонаступником якого є Банк та ТОВ «СТАЙЛ-Т», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 укладено Генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-106, за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальникам банківські кредити в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі та у договорах, укладених в рамках цього договору, що є його невід'ємними частинами. Загальний ліміт активних операцій (та/або ліміт кредитування) позичальників по всім договорам не повинен перевищувати 19 200 000 гривень на строк до 19 грудня 2011 року (а.с. 5-8).
В той же день, на забезпечення названого договору ВАТ «Райффазен Банк Аваль» уклав з ОСОБА_6 договір поруки №010/01-02/07-106/4, згідно умов якого (п.п. 1.2) остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржників - ТОВ «СТАЙЛ-Т» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, які виникають з умов Генерального кредитного договору, а саме повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором., а також відшкодувати збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (а.с.24-25).
21 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «СТАЙЛ-Т» було укладено кредитні договори № 010/01-02/07-107, № 010/01-02/07-108. Відповідно до яких в рамках Генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 15 000 000 гривень та 3 000 000 гривень відповідно строком до 18 грудня 2011 року зі сплатою 14,75% річних (а.с.9-11, 13-15).
Цього ж дня між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Банк та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 укладено кредитний договір №010/01-02/07-109. Відповідно до якого в рамках Генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 200 000 гривень строком до 18 грудня 2011 року зі сплатою 14,75% річних (а.с.17-19).
Застережень, щодо зміни розміру процентів за основним зобов'язанням та строків їх виплати, в Генеральному кредитному договорі, кредитних договорах укладених в його рамках та в договорі поруки не було передбачено.
15 липня 2008 року між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «СТАЙЛ-Т» укладено додаткові договори №010/01-02/07-107-1, №010/01-02/07-108/1 до зазначених вище кредитних договорів за умовами яких була збільшена процентна ставка до 18% (а.с.12, 16).
З матеріалів справи вбачається, що від імені ТОВ «Стайл-Т» вказані додаткові договори про збільшення процентної ставки до 18% підписані директором товариства ОСОБА_11 на підставі згоди учасників ОСОБА_8 та ОСОБА_6, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальність «Тайл-Т» від 15 липня 2008 року за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с. 62).
Як вбачається із вказаного протоколу загальні збори вирішили надати згоду ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підвищення відсоткових річних за користування грошовими коштами за кредитним договором № 010/01-02/07-107 від 21 грудня 2007 року та кредитним договором та № 010/01-02/07-108 від 21 грудня 2007 року укладеними між Банком та ТОВ «Стайл-Т», укласти відповідні додаткові договори та уповноважити директора товариства ОСОБА_11 підписати відповідні додаткові договори (щодо зміни відсоткової ставки до 18% річних) до кредитного договору № 010/01-02/07-107 від 21 грудня 2007 року та кредитного договору та № 010/01-02/07-108 від 21 грудня 2007 року укладених ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
За вказане рішення проголосували одноголосно ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які відповідно до статуту ТОВ «Стайл-Т» є його засновниками в рівних частках (по 50% кожний) (а.с. 62 а- 66).
Зазначені обставини сторонами не оспорювались.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання в повні мірі вимог закону, в тому числі і положень ч. 1 ст. 559 ЦК України при укладенні сторонами додаткових договорів № 010/01-02/07-107/1 від 15 липня 2008 року та № 010/01-02/07-108/1 від 15 липня 2008 року про збільшення процентної ставки до 18 % є достатньо обґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, а тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий Судді