Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 -6084/ 12 Головуючий у 1 інстанції: Сінєльнік Р.В.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Спас О.В.

суддів: Каракуші К.В.

Маловічко С.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державної організації «Комбінат «Зірка»про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державної організації «Комбінат «Зірка»про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

У позові зазначалось, що наказом № 117-К від 26.07.2007 року позивача було звільнено з посади начальника дільниці зберігання ДО «Зірка»на підставі ст. 40 п. 3 КЗпП України. 30.05.2012 року позивач звернулась із заявою до територіальної державної інспекції по праці у Запорізькій області із заявою про проведення перевірки стосовно порушення її трудових прав під час звільнення з ДО «Комбінат «Зірка». При проведенні перевірки інспектором встановлено те, що звільнення було здійснене 26.07.2007 року, а згода профспілкового комітету на звільнення згідно витягу з протоколу № 18 від 27.08.2007 року була дана 27.08.2007 року, тобто через місяць після її звільнення.

Посилаючись на те, що про вказане порушення позивач дізналась з відповіді інспектора тільки 19.07.2012 року, просила суд скасувати наказ № 117-К від 26.07.2007 року про її звільнення; поновити її на роботі на посаді начальника дільниці зберігання ДО «Комбінат «Зірка».

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3, отримала свою трудову книжку 28 жовтня 2008 року і звернулась до суду з позовом по даній справі 20 серпня 2012 року, пропустивши місячний строк на звернення до суду з позовом про захист своїх трудових прав, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України.

Проте повністю погодитись з таким висновком судів не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може поновити цей строк.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів»(далі- Постанова Пленуму) судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Таким чином, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зазначених положень закону районний суд не врахував та відмовив у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду, тим самим фактично визнавши позов обґрунтованим. Проте, судова колегія з таким не погоджується.

Судом встановлено, що позивач працювала з 01.06.2004 року на посаді начальника дільниці зберігання ДО «Зірка». Наказами за № №47, 74 відповідно від 27.05.2007 року та 23.07.2007 року ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган (а.с.18-19, 27). 26.07.2007 року ОСОБА_3 було звільнено на підставі ст.40 п.3 КЗпП України за чисельні порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці в період з 23 по 25 липня 2007 року (а.с.80). З письмових пояснень від 26.07.2007року ОСОБА_3 вбачається, що 23 липня 2007року подала заяву про надання їй відгулів з 23 по 25 липня 2007 року для проходження лікування(а.с.36). Наказу про надання відгулів або листка непрацездатності позивача за ці дні не було.

27.07.2007 року, тобто наступного дня після звільнення позивача, отримана згода профспілкової організації ДО «Зірка»на звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с. 38-39).

Позивач, оспорює своє звільнення виключно з підстав відсутності на день її звільнення згоди профспілкової організації (а.с.1).

У відповідності до ч.5 п.15 Постанови Пленуму роз'яснено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Отже, не має правового значення для вирішення питання про законність звільнення працівника відсутність згоди профспілки саме на день звільнення. Важливим є наявність такої згоди на день вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про незаконність її звільнення. Тому, судова колегія, вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову через безпідставність, а не через пропуск строку звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги щодо упередженості суду під час судового розгляду є неприйнятними. Позивач, вважає, суд несправедливим та упередженим через те, що позивачу відмовлено у виклику свідка, судом не оглянуті копії долучених документів та відмовлено у відводі судді. Такі посилання є необґрунтовані з наступних підстав. Апелянт, будучі належним чином повідомленою про час та місце розгляду її апеляційної скарги, не скористалась своїм правом заявити клопотання про виклик та допит такого свідка в суді апеляційної інстанції, що свідчить про її байдужість до таких свідчень. Районним судом були оглянуті оригінали документів та їх копії долучені до справи, тому твердження апелянта про протилежне спростовуються матеріалами справи. З аналогічних підстав, районним судом відмовлено у задоволенні відводу, тому судова колегія не вбачає підстав для висновків про упередженість та несправедливість суду під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2012 року по цій справі скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до державної організації «Комбінат «Зірка»про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі з інших правових підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: