ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2006 р. Справа № 11/4308
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Анастас”євій Л.В., за участю представників сторін: позивача –Мележик Л.Г. за довіреністю, відповідача – Прудивус М.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватної фірми „Орнатус” до приватного підприємства „СКС” про стягнення 582874 грн. 96 коп.,
ВСТАНОВИВ:
По справі оголошувалась перерва з 03 по 10 листопада 2006 р.
Заявлено позов про стягнення боргу за продані на умовах укладеного сторонами договору товари, відсотків за користування чужими коштами, пені та річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не в повній мірі провів розрахунок з позивачем за придбані у останнього на умовах укладеного сторонами 01.04.2006 р. договору товари, заборгувавши на час звернення з позовом 294975,57 грн. Крім того згідно умов договору відповідач за прострочку оплати зобов’язаний сплатити позивачу пеню в сумі 9156,64 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 225062,03 грн., а також 300% річних у сумі 53698,72 грн.
Представником позивача в судовому засіданні подано суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення річних, згідно якої він просить замість 53698,72 грн. стягнути 4822,10 грн. Також представник позивача повідомила, що в ході розгляду справи відповідачем погашено основний борг. В решті позову представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позові.
Заява представника позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України а тому може бути прийнята судом.
Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, пославшись на те, що розмір основного боргу позивачем визначено не вірно, оскільки значна частина товару, придбаного відповідачем виявилась не якісною, про що свідчать акти дефектовки, складені за участю представника позивача а також те, що позивач прийняв не якісний товар від відповідача за накладною від 01.10.2006 р. Оскільки, на думку відповідача, позивач безпідставно визначив суму основного боргу без урахування вартості не якісного товару, то відповідно ним завищено і суми нарахованих відсотків, пені та річних. Крім того відповідач повідомив, що ним проведено погашення основного боргу, про що свідчить акт звірки розрахунків з позивачем.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі укладеного сторонами 01.04.2006 р. договору №142/06 позивач продав відповідачу товар на загальну суму 361028,90 грн., що підтверджується видатковими накладними: . Відповідач був зобов’язаний оплатити придбаний товар на протязі 21 дня з моменту поставки ( п.3.2 договору). Відповідач свої зобов’язання виконав частково, сплативши позивачу на час звернення останнього з позовом 66053,33 грн. Крім того частина товару, поставленого 26.04.2006 р. виявилась не якісною про що свідчать дефектовочні акти, складені за участю представника позивача. Вказані товари знаходились на зберіганні у відповідач до 03.10.2006 р., коли вони були повернуті позивачу за накладною №НП-000033. Всього позивачем було прийнято від відповідача не якісного товару на суму 53472,94 грн. Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Умовами договору (п.п.6.1, 6.2 договору) у разі прострочки оплати відповідач зобов’язаний сплатити позивачу відсотки за користування чужими коштами у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки.
П.7.2 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочку оплати товару більш ніж на 31 день у вигляді пені, що обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки а також встановили розмір річних відсотків згідно ст.625 ЦК на рівні 30%.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 611, 625, 655, 673, 678, 692 ЦК України містять такі положення:
„Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати:
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК
України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов’язана сторона має право відмовитися від виконання зобов’язання у разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, що є необхідною умовою виконання.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
3) сплата неустойки.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.
Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов’язання між сторонами виникли на підставі укладеного ними 01.04.2006 р. договору №142/06 відповідно викладених у ньому умов.
На час розгляду справи основний борг відповідачем був погашений, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Однак відповідачем порушено умови договору, щодо строку оплати придбаного у позивача товару, тому останній вправі вимагати оплати процентів за користування чужими коштами, пені та річних відсотків у розмірі, визначеному договором. При цьому, на думку суду, позивач провів розрахунки заявлених до стягнення сум виходячи з не вірного визначеного розміру основного боргу відповідача.
Так позивач сам допустив порушення свого зобов’язання щодо якості поставляємого відповідачу товару, а тому його твердження щодо визначення основного боргу відповідача на час звернення з позовом в сумі 294975,57 грн. є помилковим. Позивачем не врахована вартість не якісного товару поставленого відповідачу 26.04.2006 р. в сумі 53472,94 грн., яка не може бути віднесена до заборгованості відповідача, оскільки у разі неналежного виконання позивачем свого зобов’язання щодо поставки товару відповідної якості у відповідача не виникає обов’язку щодо оплати вартості такого товару. Виходячи з викладеного, позивачем безпідставно заявлено до стягнення проценти за користування чужими коштами за період з 18.05.2006 р. по 14.08.2006 р. в сумі 47056,18 грн., оскільки основний борг відповідача за вказаний період становив не 67593,76 грн. а 14120,82 грн., а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не вірним є також зроблений позивачем розрахунок пені.
Так виходячи з розміру основного боргу за поставлений 26.04.2006 р. товар в сумі 14120,82 грн. розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 523,04грн. а не 2503,75 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення річних, з урахуванням заяви представника позивача про зменшення їх розміру, в сумі 4822,10 грн. не перевищують розміру, що встановлений договором, а тому підлягають до задоволення.
Оскільки позивач до прийняття рішення у справі зменшив позовні вимоги в частині стягнення річних на 48876,62 грн. то сплачене ним державне мито пропорційно сумі зменшення позову підлягає поверненню йому з державного бюджету.
З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та інші судові витрати пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-84 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства „СКС” Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 3, код 21359780 на користь приватної фірми „Орнатус”, м. Харків, пр-т Гагаріна, 167/1, код 24136224 –178005 грн. 83 коп. процентів за користування чужими коштами, 7175 грн. 93 коп. пені, 4822 грн. 10 коп. річних, 4315 грн. 06 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 100 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 241502 грн. 63 коп. припинити.
В решті позову відмовити.
Видати позивачу довідку на повернення державного мита в сумі 488 грн. 78 коп..
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань