ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий 1-ї інст. Максимюк Р.Ю. Рядок статзвіту № 49
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, №2а-98/07. Справа №22-а-6962/08
Доповідач : Заверуха О.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Заверухи О.Б.,
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.,
при секретарі Ступницькій Г.
за участі представника в/ч А0742 - Ковбаси В.О., що діє на підставі довіреності №180/265 від 11.06.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А0742 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2007 року по адміністративній справі №2а-98/2007 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2007 року ОСОБА_1 подав адміністративний позов до військової частини А0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2007 року позов ОСОБА_1 до військової частини А0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення задоволено.
Зазначена постанова мотивована тим, що станом на 01.05.2003 року стаж безперервної військової служби позивача склав 16 років 11 місяців і відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям ЗС України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" №389, розмір надбавки, право на отримання якої мав позивач, складає з 01.05.2003 року - 50% грошового забезпечення щомісячно, підставність яких підтверджується матеріалами справи, зокрема, послужним списком позивача (а.с. 5-8), витягом із наказу № 212 (а.с. 9), архівною довідкою від 16.02.2007р. (а.с.10), довідкою про правонаступництво військової частини №111 (а.с. 11), наказом №308 від 30.07.2004р. (а.с. 13), розрахунком недоплати надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України (а.с.12).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, військова частина А0742 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції суперечить вимогам КАС України та Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям ЗС України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу". Вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Представник в/ч А0742 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області скасувати, в позові відмовити.
Позивач в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника військової частини, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення недоплати сум грошового забезпечення військовослужбовцям.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Позивач перебував на військовій службі у Збройних Силах України на посаді старшого авіаційного механіка військової частини А-1501, де і знаходився на фінансовому забезпеченні. У зв»язку із організаційними заходами, що проводились у Збройних Силах України військову частину А-1501 в листопаді 2004 року розформовано. Правонаступником в/ч А-1501, згідно Директиви Міністра Оборони України від 18.11.2003р. № 115/1/013, було визначено військову частину А- 1858, яка також розформована, а її правонаступником згідно наказу командира Повітряного командування «Захід» від 14.06.2005р. №258/ДСК призначено військову частину А-1267. Наказом командира Повітряного командування «Захід» від 24.03.2006р. № 105/ДСК остаточно призначено правонаступником в/ч А-1858, військову частину А-0742. Згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р. усім військовослужбовцям встановлюється з 01.05.2003р. щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності. Станом на 01.05.2003р. стаж безперервної військової служби позивача склав 16 років 11 місяців, і розмір надбавки складає з 01.05.2003 р. - 50% грошового забезпечення щомісячно. За період з 01.05.2003р. по 27.08.2004р. (за винятком листопада та грудня 2003 р.) надбавка виплачувалася відповідачем у заниженому розмірі, а саме: за період з 01.05.2003р. по 27.08.2004р. - 10 % грошового забезпечення, в зв"язку із чим утворилась заборгованість за недоплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в розмірі 3 822 ( три тисячі вісімсот двадцять дві) гри. 40 коп., як різниці між сумою надбавки, яку в\ч А-0742 в добровільному порядку компенсувати не бажає, тому позивач І звернувся в даним позовом в суд.
Однак, колегія суддів з висновком про те, що позивачу повинна виплачуватись надбавка в розмірі 50% не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям ЗС України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України надано Міністру оборони України, який і визначає порядок і умови її виплати.
Позивач вважає, що граничний розмір надбавки є обов"язковим, тобто слова «до» перед кожним розміром надбавки, визначеної Указом, він вважає зайвими, але ж мінімальні іа максимальні розміри в межах конкретної вислуги років Указом не визначені.
Не бере він до уваги і те, що визначення конкретного щомісячного розміру надбавки чітко поставлено Указом залежно від коштів, які затверджуються Законами України „Про Державний бюджет України на відповідний рік" на утримання Збройних Сил України (стаття 2 Указу).
Отже ця норма ясно приписує Міністру оборони України дотримуватися бюджетного законодавства, зокрема Законів України „Про Державний бюджет України на відповідний рік".
З цією метою Міністром оборони України був виданий наказ від 26.05.03 №149 „Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", пунктом 2 якої встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Зазначений наказ, як нормативно-правовий акт Міністерства оборони України пройшов у Міністерстві юстиції України правову експертизу на відповідність чинному законодавству і зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 411/7732 від 28 травня 2003 року. Виходячи з загальних принципів тлумачення права, особа, яка наділена більшими повноваженнями відносно предмета права, вважається наділеною й меншими повноваженнями відносно цього предмета. Саме тому, реалізуючи надане Указом право встановлювати щомісячні надбавки, визначати порядок і умови її виплати, Міністром оборони України були визначені її розміри в межах граничних розмірів, передбачених Указом, виходячи з наявного Фонду грошового забезпечення.
Виділені Міністерству оборони України на 2003 і на 2005 роки кошти (82 відсотки від потреби) дозволяли виплачувати військовослужбовцям зазначену надбавку наступним чином: Міністр оборони України, діючи в межах своєї компетенції, своїм рішенням від 26.05.2003 р. № 1038, яке було доведено до військ телеграмою встановив наступні розміри надбавки: при стажі понад 5 років - 3%, при стажі понад 10 років - 5%, при стажі понад 15 років - 10%, при стажі понад 20 років - 15%, при стажі понад 25 років - 20%.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно виплачена надбавка у період з 01.05.2003року по 27.08.2004 року у розмірі 10%, так як головним розпорядником коштів у 2003-2005 роках, передбачених на утримання Збройних Сил України, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2003-2005 рік» було Міністерство оборони України (бюджетна програма КПКВ 2101020).
Так, відповідно до положень Указу Президента України від 5 травня 2003 №389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" та положень Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732, виплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України військові частини, військові навчальні заклади, організації, установи здійснюють на підставі рішень керівників цих бюджетних установ у межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання, в розмірах, встановлених рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Таким чином, Міністр оборони України, повинен встановлювати працівникам (військовослужбовцям) надбавки та виплачувати матеріальну допомогу лише в межах наявного фонду оплати праці (грошового забезпечення) без утворення заборгованості. А тому вимоги позивача щодо обмеження та нездійснення значених виплат є необгрунтованими.
Керуючись зазначеним, Міністр оборони України, починаючи з травня 2003 року, встановлював військовослужбовцям Збройних Сил України розміри надбавки.
Виходячи з викладеного, щомісячна надбавка за безперервну військову службу в військовій частині була виплачена позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, а тому його позовні вимоги є безпідставними і не можуть підлягати задоволенню.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновку суду обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу військової частини А0742 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2007 року по адміністративній справі №2а-98/2007 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення задоволити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2007 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: І.Я. Олендер
Р.М. Шавель