ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий в суді першої інстанції - Варениця В.С. Рядок статзвіту № 32
Яворівський районний суд Львівської області, № 2а-50/2008 Справа № 22-а-7491/08 Доповідач: Заверуха О.Б.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Заверухи О.Б.,
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.,
при секретарі Ступницькій Г.Я.,
з участю осіб, які беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Шевчука А.В., довіреність № 20/6384 від 12.12.2007 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління МВС України на залізничному транспорті Лінійне управління на Львівській залізниці на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 6 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на залізничному транспорті, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на посаді, продовження чергової відпустки, стягнення заробітку, матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління МВС України на транспорті про скасування наказу № 155 ос від 27.09.2007 року про призначення на посаду начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на транспорті з 28 жовтня 2007 року Чуми Богдана Романовича, як незаконний та поновити його на займаній посаді. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово змінював та доповнював свої позовні вимоги, остаточно просив суд першої інстанції: визнати недійсним наказ Управління МВС України на транспорті від 29.10.2007 року № 173 ос в частині звільнення його з посади і зарахування в розпорядження УМВС України на транспорті; поновити його на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на транспорті; зобов'язати Управління МВС України на транспорті продовжити йому чергову відпустку на число невикористаних днів по причині хвороби з 5 по 9 листопада 2007 року; стягнути з Управління МВС України на транспорті в його користь заробіток за час вимушеного прогулу, різницю заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, матеріальну шкоду в розмірі 671,19 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 тисяч гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 27.07.2005 року працював на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на транспорті. В період з 27 серпня по 12 жовтня 2007 року знаходився в черговій відпустці під час якої перебував на стаціонарному лікуванні з 8 жовтня по 2 листопада 2007 року в кардіологічному відділенні Новояворівської районної лікарні. В зв'язку з цим ним було подано рапорт про продовження чергової відпустки на кількість невикористаних днів по хворобі. Незважаючи на це, наказом Управління МВС України на транспорті від 29.10.2007 року № 173 ос його було звільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження Управління МВС України на транспорті. Вважає наказ незаконним, оскільки був виданий на виконання наказу Управління МВС України на транспорті від 17.09.2007 року № 264 «Про затвердження штатів апаратів Управління МВС України на транспорті та лінійних управлінь на залізницях», де конкретно про його особу, звільнення чи зарахування в розпорядження не йшлося. Крім цього, на час видання цього наказу він перебував на стаціонарному лікуванні, а під час перебування у відпустці на займану ним посаду призначено іншу особу. Своїми неправомірними діями відповідач наніс йому матеріальну шкоду в розмірі 671,19 грн., яка полягає у придбанні медикаментів та поштових витрат та моральну шкоду у розмірі 20 тисяч гривень.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 6 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України на транспорті від 29.10.2007 року № 173 ос в частині звільнення його з посади і зарахування в розпорядження УМВС України на транспорті; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на транспорті; зобов'язано Управління МВС України на транспорті продовжити йому чергову відпустку на число невикористаних днів по причині хвороби з 5 по 9 листопада 2007 року; стягнуто з Управління МВС України на транспорті в користь ОСОБА_1 22387,14 грн. різниці в отриманому грошовому забезпеченні за час перебування в розпорядженні УМВС України на транспорті з 29.10.2007 року по час постановлення судового рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до наказу Управління МВС України на транспорті № 264 «Про затвердження штатів апаратів Управління МВС України на транспорті та лінійних управлінь на залізницях», скорочення посади, реорганізації відділу з обслуговування Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю, передбачено не було. 27.09.2007 року наказом № 155 о/с Управління МВС України на транспорті на посаду, яку обіймав позивач був призначений Чума Б.Р. При звільненні позивача було порушено п.6 ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові основи по боротьбі з організованою злочинністю» згідно якого начальники відділень по боротьбі з організованою злочинністю звільняються за погодженням з начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України. Така згода на звільнення ОСОБА_1 не надавалась. Стосовно стягнення в користь позивача різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, то суд, із врахуванням невиконання відповідачем його вимоги про надання інформації про середнє щомісячне грошове утримання позивача, фактично отримане грошове утримання з часу звільнення з займаної посади, при задоволенні цієї вимоги виходив з наданих позивачем документів та розрахунків. У стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено, оскільки встановлено, що позивач у вимушеному прогулі не перебував. Вимога про продовження чергової відпустки на число невикористаних днів з причини хвороби задоволена, оскільки факт перебування на стаціонарному лікуванні під час чергової відпустки підтверджений належними доказами. У стягненні матеріальної шкоди відмовлено у зв'язку з недоведеністю причинного зв'язку між рішенням відповідача про звільнення та перебуванням позивача на лікуванні, в задоволенні моральної шкоди відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Управління МВС України на залізничному транспорті Лінійне управління на Львівській залізниці подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий судовий розгляд.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що вказане судове рішення є незаконним та ухваленим з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу. Поновлення на раніше займаній посаді ОСОБА_1, зачіпає права та інтереси Чуми Б.Р., який займає цю посаду. Останній не був повідомлений про можливість вступити у справу, а тому, у відповідності до п.5 ч.3 ст. 227 КАС України судове рішення слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Представник Управління МВС України на залізничному транспорті Лінійне управління на Львівській залізниці Шевчук А.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, покликавшись на обставини, які в ній викладені.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Управління МВС України на транспорті № 1 о/с від 27 серпня 2005 року, позивач був призначений на посаду начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на транспорті з 18 червня 2005 року (а.с. 77).
Наказом Управління МВС України на транспорті № 137 о/с від 15 серпня 2007 року позивачу надано чергову відпустку за 2007 рік з 27 серпня по 12 жовтня 2007 року (а.с. 78).
Наказом Управління МВС України на транспорті № 172 о/с від 29 жовтня 2007 року, відповідно до наказу Управління МВС України на транспорті від 17.09.2007 року № 264 «Про затвердження штатів апаратів Управління МВС України на транспорті та лінійних управлінь на залізницях», позивача зараховано в розпорядження Управління МВС України на транспорті та звільнено з посади начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління (а.с. 80).
У відповідності до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Частиною 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України визначено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, не допускається.
У відповідності до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організрованою злочинністю» начальники міських відділів і відділень по боротьбі з організованою злочинністю призначаються на посаду і звільняються з неї Міністром внутрішніх справ Республіки Крим, начальниками головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті за погодженням з начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 8 жовтня по 1 листопада 2007 року перебувуав на стаціонарному лікуванні в Новояворівській районній лікарні № 1 про що свідчить листок звільнення від службових обовязків з тимчасовою непрацездатністю № 323, виданий 1 листопада 2007 року (а.с. 8).
Лист № 9/11-39 від 8 січня 2008 року, за підписом заступника начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, на ім»я позивача підтверджує ту обставину, що керівництво Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України згоди щодо звільнення позивача з посади начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці УБОЗ УМВС України на транспорті не надавало (а.с. 235).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного та обгрунтованого висновку про незаконність наказу Управління МВС України на транспорті № 172 о/с від 29 жовтня 2007 року, яким позивача звільнено з посади начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління, а відтак, правомірно поновив його на займаній посаді.
Стосовно задоволення вимоги про стягнення в користь позивача різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, то колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 пункту 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року передбачено, що у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із врахуванням того, що відповідач не надав суду відомості про середнє щомісячне грошове утримання позивача, фактично отримане грошове утримання з часу звільнення з займаної посади, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про задоволення цієї вимоги правомірно виходив з наданих позивачем документів та розрахунків, а в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги про продовження чергової відпустки на число невикористаних днів з причини хвороби, така вимога відповідає частині 2 пункту 52 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року згідно якої, особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні під час чергової відпустки підтверджений належними доказами, зокрема, листком звільнення від службових обовязків з тимчасовою непрацездатністю № 323, виданий 1 листопада 2007 року (а.с. 8).
Щодо стягнення з відповідача в користь позивача матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цих вимог, в повній мірі з»ясував обставини, що мали значення для вирішення цих позовних вимог та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення таких стягнень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління МВС України на залізничному транспорті Лінійне управління на Львівській залізниці на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 6 березня 2008 року по адміністративній справі за позовом Управління МВС України на залізничному транспорті, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на посаді, продовження чергової відпустки, стягнення заробітку, матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 6 березня 2008 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: І.Я. Олендер
Р.М. Шавель