ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10084/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняТроценко О.О.

за участю представників сторін: від відповідача: Курочкіна І.С., Савицька О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест»до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000602301 від 06.08.2012р., № 0000562301 від 06.08.2012р.,-

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» звернулося з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000602301 від 06.08.2012р. про визначення суми податкового зобов'язання ( з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) ТОВ «Моноліт-Інвест» з податку на прибуток підприємств в сумі 394 711,00 грн. в тому числі: 390 080,00 грн. - за основним платежем; 4631,00 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000562301 від 06.08.2012р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансоваих санкцій) ТОВ «Моноліт-Інвест» з податку на додану вартість у сумі 248 566,00 грн., в тому числі: 205 911,00 грн. - за основним платежем; 42 655,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 25.06.2012р. по 16.07.2012р. співробітниками відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р. за результатами якої складено акт від 23.07.2012р. 06.08.2012р. податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000602301 про визначення суми податкового зобов'язання позивачеві з податку на прибуток підприємства в сумі 394 711,00 грн. за порушення п.п.4,1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1, 44.6 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; податкове повідомлення-рішення № 0000562301 про визначення суми податкового зобов'язання позивачеві з податку на додану вартість в сумі 248 566,00 грн. за порушення п.187.1 ст.187, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що з його боку не мало місця порушення вимог податкового законодавства у зв'язку з чим визначення позивачеві контролюючим органом суми податкових зобов'язань є не обґрунтованими, а податкові повідомленні-рішення є неправомірними і підлягають скасуванню з підстав того, що під час перевірки контролюючому органу були надані видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, які за своєю суттю є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які підтверджують реальність угод укладених позивачем з контрагентами - ТОВ «Авитек Груп», ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Протор». Письмові угоди з зазначеними підприємствами не укладались, проте відбувалося реальне постачання товару, передання податкової накладної як законної підстави включення відповідних сум до складу податкового кредиту, здійснено оплату в безготівковій формі, тобто дії обох сторін підтверджені відповідними документами, свідчать про укладення і реальне виконання договору, що відповідає змісту ч. 2 ст. 205 ЦК України, а відсутність на підприємстві товарно-транспортних накладних обумовлено тим, що товар вивозився транспортом покупця. При цьому, позивач зазначає, що висновок про нікчемність правочинів з вказаними контрагентами з підстав їх відсутності за юридичними адресами не є підставою для нарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження, а також відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці господарської діяльності. На думку позивача висновки, зроблені в акті перевірки від 23.07.2012р. не відповідають дійсності і спростовуються наявними доказами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені протиправно без належних на те підстав та підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, просять в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що у ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Моноліт-Інвест» не були надані документи, які підтверджують реалізацію дроту і металопрокату ПП «Прайм», ПП «ОВД-Трейд» та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та придбання у ПП «Протор» волок твердосплавних і катанки, а саме: специфікації на кожну партію поставленого товару, в яких зазначається найменування товару, загальна кількість товару, асортимент (номенклатура) по сортам, видам, маркам і типорозмірам, комплектність товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості. Угоди на реалізацію дроту ТОВ «Авитек Трейд ЛТД», ПП «ОВД-Трейд» та ПП «А-Прайм» на підприємстві відсутні, тобто підтвердити реалізацію позивачем дроту і металопрокату та придбання товару з вказаними контрагентами не надається можливим. Крім того, відсутність реалізації дроту та металопрокату ПП «Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та не придбання у ПП «ПРОТОР» підтверджують встановлені у ході проведення планової виїзної перевірки позивача факти списання підприємством металопрокату у великих обсягах в послуги, які надавались з виробництва дроту із давальницької сировини (всього за перевіряємий період у переробку давальницької сировини підприємством було списано 180 т власного металопрокату). Також, у ході проведення перевірки було встановлено, що позивач за 1 квартал 2011р. щомісячно при наданні послуг переробки давальницької сировини списує у переробку з бухгалтерського рахунку 20.1 власний металопрокат в той час, коли укладеними угодами на переробку металопрокату у дріт не передбачено додаткове використання металопрокату. Вартість списаного металопрокату не виставляється для оплати підприємствам-покупцям послуг. Крім того, у ході перевірки позивачем не були надані акти прийому-передачі металопрокату для переробки у дріт та акти прийому-передачі виробленого дроту, калькуляції виготовлення різних марок дроту. Отже, на думку відповідача, підтвердити використання у фінансово-господарській діяльності підприємства списаного металопрокату у кількості 179,996 т на загальну суму 966 969,82 грн. неможливо. Таким чином позивачем було завищено валові витрати та витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. - 31.03.2012р. у загальній сумі 966 971 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 193 395 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, звіт про отримання факсу, телефонограма, отримана позивачем (а.с.39-40, 121-122,124).

У відповідності до ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засіданні без поважних причин представника сторони або не повідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача про час і місце судового розгляду справи, строки вирішення та розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, те, що позивач жодного разу, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, що свідчить про затягування позивачем строків розгляду справи, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом приймаються до уваги і норми ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, враховуючи, що судом неодноразово ухвалами суду у позивача витребовувалися докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами, що зазначені у позові та інші документи, однак позивачем зазначені докази суду не були надані, суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними у ній доказами згідно до вимог ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представників відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області за адресою: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр.Гагаріна, буд. 5 кв.52 - 17.11.1999р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 17.11.1999р., копією довідки з ЄДРПОУ, копією статуту позивача (а.с.18-25,59).

Судом встановлено, що у період з 25.06.2012р. по 16.07.2012р. Криворізькою центральною ДПІ на підставі наказу від 13.06.2012р. № 391, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1,2 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р.

За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт №1279/220/23651148 від 23.07.2012р.за висновками якого встановлено наступні порушення ТОВ «Моноліт-Інвест» :

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Моноліт_Інвест» при придбанні та продажу товарів ТОВ «Авитек Груп», ТОВ «А-Прайм», ТОВ «ОВД-Груп», а також при придбанні товару у ПП «Протор» та його продажу. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість та ст. 185 Податкового Кодексу України;

- п.п.4.1.1 п.4.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.39 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1, п.44.6 ст.44,п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134,п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.4,п.135.5 ст.135, п.149.1 ст.149,п.п.139.1.1, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 390 080 грн., а саме за: 1 квартал 2011р. - 155 731 грн.; ІІ квартал 2011р. - 117 508 грн.; Ш квартал 2011р. - 72 606 грн.; ІУ квартал 2011р. - 34 972 грн.; ! квартал 2011р. - 9261 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «Моноліт-Інвест» за період 01.01.2011р. - 31.03.2012р. занижено податок на додану вартість у загальній сумі 205 911 грн., в тому числі: січень 2011р. - 10 441 грн.; лютий 2011р. - 41 386 грн.;, квітень 2011р. - 26 871 грн.; травень 2011р. - 22 321 грн.; червень 2011р. - 19 592 грн.; липень 2011р. - 18 864 грн.; серпень 2011р. - 27 613 грн.; вересень 2011р. - 16 659 грн.; жовтень 2011р. - 8049 грн.; листопад 2011р. - 5079 грн.; грудень 2011р. - 1884 грн.; лютий 2012р. - 6168 грн.; березень 2021р. - 984 грн.(а.с.117-118).

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, 06.08.2012р. податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- № 0000602301 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 390080 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4631 грн., а всього на загальну суму 394711 грн. 00 коп. за порушення п.п.4.1.1., п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1,п.44.6,ст.44,п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5, п.149.1 ст.149,п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (а.с.16);

- № 0000562301 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 205911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 42655 грн., а всього на загальну суму 248 566 грн. 00 коп. за порушення п.187.1 ст.187,п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с.17).

Позивач зазначає, що визначення ТОВ «Моноліт-Інвест» контролюючим органом вищевказаних податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість є не обґрунтованими, а вказані вище податкові повідомлення-рішення неправомірними та підлягають скасування, оскільки вважає, що з боку позивача не мало місця порушення вимог податкового законодавства.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічні повноваження податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження щодо проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Таким чином, здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошового зобов'язання за результатами перевірки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

Щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 06.08.2012р. на підставі акту перевірки від 23.07.2012р., суд приходить до висновку про те, що дані податкові повідомлення-рішення є законними та правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 23.07.2012р., у ході планової перевірки ТОВ «Моноліт-Інвест» підприємством не були надані документи, які підтверджують реалізацію дроту і металопрокату ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд» та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та придбання у ПП «Протор» волок твердосплавних і катанки, а саме: специфікації на кожну партію постановленого товару, в яких зазначається найменування товару, загальна кількість товару, асортимент (номенклатуру) по сортам, видам, маркам і типорозмірам, комплектність товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості. Угоди на реалізацію дроту ТОВ «Авитек Трейд ЛТД», ПП «ОВД-Трейд» та ПП «А-Прайм» на підприємстві відсутні.

Тобто, підтвердити реалізацію ТОВ «Моноліт-Інвест» дроту і металопрокату ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та придбання товару у ПП «Протор» не надається можливим.

Крім того, відсутність реалізації дроту та металопрокату ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та не придбання товару у ПП «Протор» підтверджують встановлені в ході перевірки проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Моноліт-Інвест» факти списання підприємством металопрокату у великих обсягах в послуги, які надавались з виробництва дроту із давальницької сировини (всього за перевіряє мий період у переробку давальницької сировини підприємством було списано 180 т власного металопрокату).

Також, у ході перевірки було встановлено, що підприємство протягом 2011 року - 1 кварталу 2012р. надавало послуги з переробки металопрокату (катанки, круга у дріт). Для проведення перевірки були частково надані угоди на переробку, а саме: укладені ТОВ «Моноліт-Інвест» з підприємствами: ПП «Стелс», ПП «Крат», ТОВ «Технотранссервіс», ТОВ «Торговий дім «Севеко», при цьому, ТОВ «Моноліт-Інвест» за 1 квартал 2011р. щомісячно при наданні послуг переробки давальницької сировини списувало у переробку з бухгалтерського рахунку 20.1 власний металопрокат (реєстр 2), однак укладеними угодами на переробку металопрокату у дріт не передбачено додаткове використання металопрокату. Вартість списаного металопрокату не виставляється для оплати підприємствам-покупцячм послуг. Під час проведення перевірки також не були надані і акти виробленого дроту, калькуляції виготовлення різних марок дроту. На підприємство було зроблено запит щодо надання письмового пояснення стосовно списання власної сировини у переробку давальницької сировини, однак станом на 23.07.2012р. відповідь не отримана.

Отже, підтвердити використання у фінансово-господарській діяльності підприємства списаного металопрокату у кількості 179,996 т на загальну суму 966 969,82 грн. неможливо у зв'язку з чим позивачем були завищені валові витрати та витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період 01.04.2011р. - 31.03.2012р. у загальній сумі 966 971 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 193 395 грн. (а.с.58-120).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

У судовому засіданні судом було встановлено, що відповідні первинні бухгалтерські документи податковому органу під час перевірки не були надані, що підтверджується змістом акту перевірки від 23.07.2012р.

Судом на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Авитек Груп», ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Протор» та іншими контрагентами, у позивача були витребувані відповідні докази ухвалами суду від 31.08.2012р., 08.10.2012р., які станом на 22.10.2012р. ( день розгляду справи) не були надані позивачем без поважної причини (а.с.1-2, 45-46).

Згідно п.44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Так, ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи позивачем не були наданні відповідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами - з ТОВ «Авитек Груп», ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Протор».

Отже, сам факт складання податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, судом не встановлено у ході судового розгляду справи руху активів позивача, що свідчить про відсутність факту реальності вчинення господарської операції з контрагентами позивача - з ТОВ «Авитек Груп», ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ПП «Протор».

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, який наведений в акті перевірки від 23.07.2012р., відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують факт реалізації дроту і металопрокату позивачем контрагентам ПП «А-Прайм», ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та придбання товару з ПП «Протор».

Отже, висновки податкової інспекції в акті перевірки щодо встановлення нереальності здійснення господарської операції між ТОВ «Моноліт -Інвест» та вищевказаними контрагентами є правомірними.

В той же час, не приймаються судом до уваги посилання позивача на відсутність повноважень у податкового органу на встановлення нікчемності правочинів, оскільки із висновків акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки досліджувалися лише питання щодо реальності чи нереальності вчинення господарських операцій, а не нікчемність правочинів, укладених позивачем.

З урахуванням викладеного, податковим органом у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність та законність викладених в акті перевірки висновків щодо заниження ТОВ «Моноліт-Інвест» податку на додану вартість у сумі 205 911 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 390 080 грн.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 390080 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2012р. № 0000602301 та податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 205911 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2012р. № 0000562301 є законним та правомірним.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позивач у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції, в той час, як відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки від 23.07.2012р.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстав для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому не має підстав і для задоволення даного позову.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29.10.2012р.

Суддя С.О. Конєва