ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 р. Справа № 144848/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Левицької Н.Г.,

судді: Яворського І.О.,

судді: Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії "дитині війни",-

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по січень 2011р. і надалі.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2011р. позов задоволено частково; визнано дії відповідача протиправними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 04.09.2010р. по 03.03.2011р., відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач: управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".

За результатами розгляду справи, колегія суддів відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову - змінити з наступних підстав.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, що заявлені в межах шестимісячного строку позовної давності встановленого ст.99 КАС України, починаючи з 04.09.2010р. по 03.03.2011р. підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010, 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тому відповідач у 2010, 2011 роках до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка була прийнята на виконання вимог Закону України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"" повинен був діяти відповідно до вимог діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, окрім цього це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Однак, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог за період з 09.07.2007р. по 03.09.2010р., оскільки вказані вимоги заявлені позивачем з пропуском шестимісячного строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України, а обставини, якими вона обґрунтовувала поважність причин пропуску строку звернення до суду не є поважними, в зв'язку з чим суд першої інстанції, встановивши вказані обставини, відповідно до ст.100 КАС України повинен був залишити їх без розгляду.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, однак допустив помилкове застосування норм процесуального права, що відповідно до п.1 ст.201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області задоволити частково.

2.Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2011р. по справі № 2-а-1005/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 09.07.2007р. по 03.09.2010р. залишити без розгляду".

3.В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Н.Г. Левицька

Суддя: І.О. Яворський

Суддя: С.П. Нос