ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 22/540 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. –головуючого, |
Панченко Н.П., |
Самусенко С.С. –доповідача, |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року |
у справі господарського суду | № 22/540 міста Києва |
за позовом | Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” |
до | Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” |
про | звільнення займаного приміщення |
за участю представників | сторін |
від позивача – | Деркач Н.О. |
від відповідача – | Міщенко А.Г. |
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2005 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” про примусове виселення відповідача з приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 76, кв. 83.
Рішенням господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2005 року у справі №22/540 позов задоволено повністю, зобов`язано відповідача звільнити квартиру № 83 в будинку № 76 по вулиці Жилянській у місті Києві, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано ст.ст. 26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки строк дії договору оренди житлового приміщення закінчився 1 травня 2004 року, відповідач мав звільнити займане приміщення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2005 року –без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року та припинити провадження по справі з огляду на ст.ст. 22, 33, 104 ГПК України, оскільки вважає, що судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що полягає у розгляді справи за відсутності Міщенка А.Г., що проживає у спірному приміщенні, та у відсутності можливості у відповідача надавати суду докази та наводити доводи.
Вищим господарським судом України ухвалою від 27.04.2006 у справі №22/540 порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 22/540.
Між позивачем та відповідачем 1 серпня 2001 року було укладено договір оренди житлового приміщення № 386, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, яким є позивач, надає, а орендар, яким є відповідач, на визначений у п. 1.3 термін приймає в орендне користування житлове приміщення по вул. Жилянська, буд. 76, кв. 83.
Термін дії договору встановлено з 1 серпня 2001 року по 31 грудня 2001 року.
Після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови відповідача від оренди житлового приміщення квартира передається позивачу за актом.
Терміном з 30 січня 2002 року до 1 травня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено низку додаткових угод про продовження терміну дії договору. Останню таку угоду укладено 9 січня 2004 року, відповідно до якої термін дії договору продовжений до 1 травня 2004 року без подальшого продовження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач приміщення не звільнив.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вищий господарський суд України звертає увагу, що попередніми судовими інстанціями при винесенні оскаржуваного рішення та постанови не враховано необхідність залучення до участі у даній справі в якості другого відповідача зацікавленої фізичної особи - громадянина Міщенка А.Г., оскільки безпосередньо його сім`я проживає у спірному приміщенні і про її виселення фактично предмет спору.
Враховуючи вищенаведене, Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказана постанова та рішення не відповідають положенням ст. 43 ГПК України, тому колегія суддів скасовує рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді даної справи місцевому господарському суду слід врахувати вищевказане, дослідити належним чином наявні у справі та додатково витребувані у сторін докази, залучити до участі у даній справі в якості другого відповідача зацікавлену фізичну особу - громадянина Міщенка А.Г. та прийняти відповідне рішення з дотриманням норм процесуального законодавства.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року у справі № 22/540 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року та рішення господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2005 року у справі №22/540 скасувати.
3. Справу № 22/540 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С. Плахотнюк
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко