ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 червня 2006 р.

№ 7/268

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г.

Фролова Г. М.

розглянула

касаційну скаргу

Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від	31.01.2006 року

у справі

№ 7/268

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста”

до	-          Дніпропетровської міської ради, -          Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради, -          Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство “Придніпровська залізниця”

про	визнання права власності

У судовому засіданні взяли участь представники

- позивача:

не з’явився

- відповідача 1:

Максименко С.М. (дов. №7/11-1610 від 30.12.2005р.)

- відповідача 2:

не з’явився

- відповідача 3:

не з’явився

- третьої особи:

Заброда С.М. (дов. №34 від 01.01.2006 р.)

Ухвалою від 28.04.2006 року колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 08.06.2006 року.

У зв’язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 7/268  розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й., у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

07.06.2006 року через відділ документального забезпечення Вищого господарського суду України надійшла телеграма позивача про перенесення розгляду господарської справи № 7/268 на іншу дату, у зв’язку із хворобою керівника та представника Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста”.

08.06.2006 року відповідач-2 та відповідач-3 не скористались правом на участь своїх представників в засіданні касаційної інстанції з невідомих суду причин.

На запитання головуючого судді щодо можливості розгляду справи № 7/268 за відсутності представників позивача, відповідача-2 та відповідача-3, представники відповідача-1 та третьої особи, кожен окремо, зазначили, що вони не заперечують проти розгляду справи № 7/268 за відсутності вказаних осіб.

Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін обов’язковою, у позивача та відповідачів документи не витребовувалися, позивач та відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про можливість розгляду справи № 7/268 за наявними в ній документами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України, у зв’язку з чим, позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 08.06.2006 року відводів складу суду не заявлено.

Як свідчать матеріали справи, до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов Колекти вного підприємства "Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста" (з урахуванням змін та доповнень) про визнання права власності на об'єкт нерухомості. Свої вимоги Колективне підприємство “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” моти вувало тим, що позивач, як правонаступник ремонтно-будівельного управління із благоус трою міста №7 є власником всіх активів, яке раніше перебувало у розпорядженні вказаного підприємства. Спірні об'єкти - гаражі під літерами М-1 та Н-1, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,17 не ввійшли до переліку комунального майна, що було викуплено підприємством, тому що на дату підписання договору купівлі-продажу його будівництво ще не було завершено. Але спірні об'єкти було створено саме позивачем, а тому він має на нього право власності. На цій підставі Колективне підприємство “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” просило визнати за ним право власності на спірні нерухомі об'єкти, поновити строк позовної давності та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваль Л.А.) від 01.11.2005 року по справі № 7/268 в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю.

Постановою від 31.01.2006 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий –Неклеса М.П., судді –Логвиненко А.О., Павловського П.П.) апеляційна скарга Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Колективне підприємство “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста”.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа повністю заперечує підстави скасування судових рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій та просить касаційну скаргу Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції –без змін.

Відзиви відповідачів на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї третьої особи, заслухавши пояснення представників відповідача-1 та третьої особи, суддю-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції на підставі наявних в справі доказів встановлено, що спірні об’єкти нерухомості не були придбані позивачем за договором купівлі-продажу комунального майна № 39-АР від 17.06.1994р. Акти приймання виконаних робіт за травень, липень, серпень, вересень 1993р., кошторис на реконструкцію гаражів по вул. Плеханова, 17 в 1993р., акт робочої комісії про готовність закінченої будівництвом споруди для пред’явлення державній приймальній комісії від 19.09.1994р. відхилені місцевим судом як докази на підтвердження прав позивача на спірне майно, оскільки ці документи складені тільки позивачем. Також місцевим судом встановлено, що організація орендарів створена пізніше будівництва спірних гаражів.

На цій підставі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області з посиланням на ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Також місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не спростовано правомірність володіння спірним майном на праві власності ДП “Придніпровська залізниця”.

В касаційній скарзі заявник заперечує проти висновків суду, вважаючи, що суд не зміг надати належну правову оцінку обставинам появи спірних гаражів. При цьому заявник не наводить посилань на норми матеріального права, які б не були застосовані судом до спірних правовідносин або які були б застосовані невірно. Твердження заявника касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що в силу приписів ст. 1117 ГПК України не входить до компетенції касаційної інстанції.

Єдиною нормою, на як посилається позивач в касаційній скарзі, є ст. 80 ЦК УРСР, з посиланням на яку прийнята постанова апеляційною інстанцією.

Суд касаційної інстанції погоджується з тим, що судом апеляційної інстанції положення ст. 80 ЦК УРСР застосовані не вірно. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відмова в позові з посиланням на пропуск строків позовної давності можлива судом у випадку, коли права та охоронювані законом інтереси особи дійсно були порушені відповідачем, але минув передбачений законодавством термін позовної давності для звернення до суду із позовом на захист такого порушеного права. В даному ж випадку суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не має права на спірне майно, а тому в нього не виникло і право на позов, оскільки його права не порушувалися. Однак оскільки постановою апеляційною інстанцією вірне рішення місцевого суду залишено без змін, підстав для його скасування немає.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Колективного підприємства “Ремонтно-будівельне управління із благоустрою міста” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року по справі № 7/268  та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2005 року по справі № 7/268 залишити без змін.

Головуючий суддя

О. В. Муравйов

Судді

А. Г. Полянський

Г. М. Фролова