РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2006 р.

Справа № 9/220-3472

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея", вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль           

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко плюс", вул. Привокзальна, 3, смт. Гусятин Тернопільської області,48200            

За участю представників сторін:

         позивача:  Чорняк М.П., довіреність № 1/01 від 10.11.2006 р.   

         відповідача: не з’явився.

роз’яснивши  у розпочатому судовому засіданні представнику позивача  права та обов’язки  учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

Встановив

           Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Лілея”, м. Тернопіль,  звернувся 12.09.2006 р. (вх. № 4111)  до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Спіко плюс”, смт. Гусятин, Тернопільської області,  про стягнення  3 000,00  грн. боргу, посилаючись на таке:

-          згідно усної домовленості та на підставі  накладних і довіреностей  (копії яких додає ) позивач передав відповідачу виконану на замовлення  відповідача  друковану продукцію (етикетки) на загальну суму  23 820,00 грн.

          Отримавши  замовлення , відповідач оплатив   його лише частково, оскільки ,   як стверджує позивач, станом на 22.09.2006 р. (день звернення з позовом до суду) борг відповідача  за  поставлений  товар становить  3 000,00  грн.

Ухвалою від  13.09.2006 р. порушено провадження  та призначено розгляд справи на    14:30 год. 09 жовтня  2006 р.

У зв’язку з відрядженням судді Кропивної Л.В. розгляд справи відкладався до 10:20 год. 10 листопада 2006 р.

У судовому засіданні  10.11.2006 р. представник позивача  підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні  10.11.2006 р., представника  не направив, відзиву на позов не подав.

Справа розглядається за наявними  у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до задоволення частково , виходячи з наступного.

У позовній заяві зазначається, що  позивачем виготовлено та передано  відповідачу  продукції на загальну суму  213 820 грн.

Позатим,  сумарна  вартість  продукції , отриманої  відповідачем згідно    позовної заяви  ,    випливає, що   сумарна вартість   продукції становить  21 820 грн.    

Так  згідно  позову   встановлюється, що   на  виконання усної домовленості між сторонами позивач виготовив етикетки  на загальну суму  21 820,5  грн. та  передав  їх  відповідачу, який  той прийняв    згідно  накладних та довіреностей  :

№ 2171 від 29.10.2004 р. на суму  1480 грн. –довіреність  ЯАЦ № 664328 від 25.10.2004 р.  

№ 2199 від 15.11.2004 р. на суму   3600 грн.  - довіреність ЯАЦ  № 664336 від 15.11.2004 р.

№ 2254 від 31.01.2005 р.  на суму  1600 грн.   - довіреність   ЯАЦ № 664349 від 27.01.2005 р

№ 2289 від 23.02.2005 р   на суму  2083 грн. - довіреність    ЯАЦ № 664359 від 23.02.2005 р.

№ 2321 від 18.03.2005 р.  на суму  4800 грн. -  довіреність   ЯАЦ № 664373 від 18.03.2005 р.,

№ 2362 від 08.04.2005 р. на суму 4257,50  грн. -  довіреність ЯАЦ № 664389 від 08.04.2005 р,

№ 2579 від 26.08.2005 р  на суму   2000 грн.  -  довіреність    ЯКВ № 588735 від 20.08.2005 р.

№ 2621 від 28.09.2005 р. на  суму  2000 грн.   -  довіреність ЯКВ № 588741 від 20.09.2005 р.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду з позовом (12.09.2006 р.) борг відповідача становить3 000,00  грн.

Проте, оцінивши  докази , подані  на  підтвердження    виконання  відповідачем  грошових зобов’язань  , а також   розрахунок  заборгованості  по ТзОВ „Спіко плюс” ,виконаний представником  по справі М. Черняком,     суд  дійшов до висновку  ,   що    відповідач  сплатив  на рахунок  Позивача  20 820,5 грн.

Таким чином,  суд  встановив, що  з підстав, заявлених у позові,   спір виник з приводу часткової   недоплати , на суму 1000 грн. , відповідачем   виготовленої та переданої  йому позивачем   етикетки згідно накладної  № 2621 від 28.09.2005 р. на загальну   суму  2000 грн., а  характер     відносин ,   що виникли між сторонами  ,  є  зобов’язаннями  підряду.  

Згідно   ст. 22 ГПК України  зміна підстав  або предмету позову є  виключним правом позивача.

 До прийняття судом рішення по справі  будь-яких заяв відносно зміни  підстав  чи предмету  позову   від   позивача не  надходило, відтак,   суд вважає переконливими та доведеними   вимоги  позову стосовно стягнення з відповідача   заборгованості  на  суму 1000 грн.  за виготовлені та передані етикетки згідно   накладної  № 2621 від 28.09.2005 р. на  суму  2000 грн.    та    довіреність ЯКВ № 588741 від 20.09.2005 р. .

У частині стягнення з відповідача   2000 грн. , як заборгованості,  спору між сторонами, з приводу  виконання грошових зобов’язань   відповідачем    за   виготовлені та поставлені в період  з   29.10.2004 р. по  28.09.2005 р.  етикетки,     не існує.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України.

Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок  учасників господарських відносин  належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом  ч. 1 ст.  ст. 854 ЦК України   ,  якщо  договором  підряду  не передбачена попередня  оплата виконаної роботи, замовник зобов’язаний  сплатити підрядникові обумовлену  ціну після остаточної  здачі  роботи за умови, що роботу виконано  належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  

Отже, згідно ст. 15 ЦК України, порушене майнове  право Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілея”, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача  1 000,00 грн.  боргу. Провадження у частині   

Судові витрати, які  включають 102,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат в оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні 10.11.2006 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527,692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1- ст. 80 , 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд  

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

  2. Стягнути 1000,00 грн. боргу та 73,33   грн. судових витрат із Товариства  з обмеженою відповідальністю  “Спіко плюс” (вул. Привокзальна, 3, смт. Гусятин, Тернопільської області,                      р/р 260094650 в ТОД АППБ “Аваль”, МФО 338501, ідент. код 320155719045) в користь   Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілея” (вул. Текстильна, 7, м. Тернопіль, р/р 26007020273 в ТФ АТ “Кредит банк (Україна)”, ідент. код  21153512).  

3. Провадження у справі у частині  стягнення  2000 грн. боргу  припинити.

             

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “15” листопада  2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна