ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 30/478 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін –головуючого, |
Є. Чернов В. Цвігун |
за участю представників: |
- позивача |
- відповідача |
розглянув касаційну скаргу | Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 |
у справі | № 30/478 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | ТОВ «ЛОСК» |
до | Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області |
про | спонукання до підписання акту виконаних робіт |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2006 (суддя Н.Євстигнеєва) позовні вимоги про спонукання відповідача підписати акт прийому-передачі виконаних робіт до договору підряду № 200401 від 20.04.2001 задоволено повністю.
Судове рішення мотивовано тими обставинами, що позивач свої договірні зобов’язання виконав, у зв’язку з чим направив на адресу відповідача акт прийому-передачі, який останній в порушення вимог ст.ст. 526, 853 ЦК України не підписав.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 (судді Л.Лотоцька, Р.Бахмат, О.Чус) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.
Відповідач із судовими рішеннями у справі не погодився, вважає, що судами при їх винесенні було порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить судові рішення скасувати, в позові відмовити повністю.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами було укладено договір підряду № 200401 від 20.04.2001 відповідно до якого позивач зобов’язався виконати ремонтно-оздоблювальні роботи на об’єкті відвідача.
Відповідно до п. 3.2 договору закінчення робіт вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі. Ф2.
Листом від 23.09.2005 відповідачу було направлено акт прийому-передачі виконаних робіт Ф-2, який на момент розгляду спору судом відповідачем не підписано. Обґрунтованих мотивів відмови від підписання акту відповідачем не наведено.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки відповідач в порушення умов договору та вимог закону взятих на себе зобов’язань не виконав, доводи позивача належним чином не спростував, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги щодо підробки документів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиційне значення для господарського суду має рішення суду, яким встановлені відповідні факти.
Касаційна інстанція не приймає доводи скаржника щодо пропуску позовної давності та неправильного застосування судами ст. 530 ЦК України, виходячи з тих обставин, що умовами договору не встановлено строку протягом якого відповідач зобов’язаний був підписати акт, тому господарські суди обґрунтовано, з огляду на приписи ст. 530 ЦК України, дійшли висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Інші доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки не впливають на правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права щодо предмету доказування у даній справі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2005 у справі № 30/478 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун