АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7868/12 Справа № 2-799/11 Головуючий у 1 й інстанції - Томаш В.І. Доповідач - Петренко І.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М. при секретарі - Бабенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи виконком Орджонікідзевської міської ради про вселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи виконком Орджонікідзевської міської ради. Орджонікідзевський МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким вселити її разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вона посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 19 лютого 1998 року по 13 жовтня 2011 року. Рішенням Орджонікідзевського міського суду від 13 жовтня 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Від шлюбу вони мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу проживає з нею. Протягом 1997 року по 2009 рік позивачка була членом сім'ї наймача вищезазначеної квартири - ОСОБА_4, матері відповідача. 01 березня 2000 року позивачка була зареєстрована в АДРЕСА_2 та до січня 2010 року постійно проживала в квартирі. Після чергової сварки з відповідачем у січні 2010 року, відповідач вигнав її з квартири, після чого остання змогла попасти в квартиру лише у квітні 2010 року та забрати свої речі, та змушена була віддати ключі від квартири. Іншого житла вона не має та немає в неї фінансової можливості вирішити дане питання. Вважає, що даний спір мирним порядком не вирішити, тому змушена звернутися до суду.

29 листопада 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням та зняття реєстрації з посиланням на положення ст. 107 ЖК України.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2011 року позовні заяви було об'єднано в одне провадження.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволені. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з посиланням на положення , як ст.ст. 71,72 ЖК України , так і на положення ст. 107 ЖК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково . Рішення Орджонікідзовського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року у частині задоволення позову ОСОБА_4,ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 такою особою , що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації -скасовано та у задоволенні цих вимог відмовлено. В іншій частині -рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2012 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року скасовано і справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, в частині мотивування, а рішення суду змінити в частині обґрунтування , з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 19 лютого 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 13 жовтня 2011 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час перебування у зареєстрованому шлюбі сім'я мешкала в квартирі АДРЕСА_1 На даний час, за вказаною адресою значаться зареєстрованими - сторони по справі, а також малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним квартиронаймачем квартири значиться ОСОБА_6, який за рішенням Орджонікідзевського міського суду від 07 квітня 2004 року визнаний безвісно відсутнім та знятий з реєстрації 08 червня 2004 року. З лютого 2010 року ОСОБА_2 припинила шлюбні відносини з ОСОБА_3 і переїхала на інше постійне місце проживання до іншого чоловіка - ОСОБА_7 і , як член його сім»ї , проживає по теперішній час в квартирі АДРЕСА_3. Виходячи з вище наведеного , позивачі по зустрічному позову посилались на положення ст. 107 ЖК України , оскільки ОСОБА_2 з лютого 2010 року переїхала на інше постійне місце проживання, в добровільному порядку залишила спірну квартиру та місце своєї реєстрації, комунальними послугами не користується, будь - якої участі в утриманні квартири не приймає, покинула квартиру самостійно за власним бажанням. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніяким чином не чинили їй жодних перешкод стосовно користування та розпорядження зазначеною квартирою.

Вище наведені обставини стали і підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру.

Так , зокрема , вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно добровільно у лютому 2010 році покинула вказану квартиру, забрала необхідні речі, з зазначеного часу вона даною квартирою не користується і взагалі не з'являється в квартирі АДРЕСА_4.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу переміщення і вільному у виборі місця проживання в Україні», особа може бути знята з реєстрації на підставі рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Факт не проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3 підтверджується актом МКП «ЖЕО»від 16 листопада 2011 року, поясненнями свідків, матеріалами справи в їх сукупності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідачка втратила право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_5, оскільки вибула на інше постійне місце проживання. Однак , судом першої інстанції помилково застосовувались окрім положень ст. 107 ЖК України , що і положення ст.ст. 71,72 ЖК України.

Законним та обґрунтованим є рішення суду в частині зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Із вказаної норми випливає, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 107,116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 ,зокрема, твердження її про те , що вона тимчасово і з примусу була змушена залишити спірну квартиру тимчасово , спростовуються фактичними обставинами по справі , а саме відсутністю , протягом двох років намагання ОСОБА_2 захистити своє житлове право , текстом заперечень ОСОБА_2 на позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 ( ар. сп.37-39) та рішенням Орджонікідзовського міського суду від 13 жовтня 2011 року ( ар. сп. 5 ) , з яких вбачається , що остання фактично створила нову сім»ю з ОСОБА_7 , з яким і проживає , а також матеріалами служби у справах дітей виконавчого комітету Орджонікідзовської міської ради Дніпропетровської області , залученими до справи під час розгляду в апеляційній інстанції , з яких вбачається , що при вирішенні спору про місце проживання малолітнього ОСОБА_5 було з»ясовано , що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, але фактично там не проживає , а проживає постійно в АДРЕСА_6 , де йому створені нормальні житлово-побутові умови.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи та заперечення, дав належну оцінку доказам і навів в рішенні мотиви, за якими приймає чи відхиляє ті чи інші з них, однак постановив рішення, помилково посилаючись на положення ст.ст. 71,72 ЖК України , які треба виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 307, 308, ч.1 ст. 309, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Виключити з мотивування рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 ,ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 такою особою , що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації посилання на положення ст.ст. 71,72 ЖК України . В решті -рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді