ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 4/765 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін –головуючого, |
Є. Чернов В. Цвігун |
за участю представників: |
- позивача |
- відповідача | Яцюта Т.П. –(дор. № 05-448 від 30.05.2006) Ротайський В.М. –(дор. у справі) |
розглянув касаційну скаргу | Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу» |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2006 |
у справі | № 4/765 господарського суду м. Києва |
за позовом | Дочірнього підприємства «Набукас К»із 100% іноземним капіталом |
до | Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу» |
про | Спонукання до підписання акту виконаних робіт |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2005 (суддя І.Борисенко) позовні вимоги про спонукання відповідача підписати акти прийому-передачі виконаних робіт до договору № 108 від 12.10.2004 задоволено повністю.
Судове рішення мотивовано тими обставинами, що позивач свої договірні зобов’язання виконав в повному обсязі, у зв’язку з чим направив на адресу відповідача акти прийому-передачі, які останній в порушення вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України не підписав.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2006 (судді В.Андрієнко, М.Малетич, В.Студенець) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.
Відповідач із судовими рішеннями у справі не погодився, вважає, що суди при їх винесенні було порушено вимоги процесуального законодавства, зокрема, спір розглянуто за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду спору, не досліджено в повному обсязі всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору; неправильно застосовано норми матеріального права: позивачем допущено порушення умов договору за наявності яких він не вправі вимагати підписання акту прийому-передачі.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами було укладено договір № 108 від 12.10.2004 відповідно до якого позивач зобов’язався поставити та передати відповідачу товар (офісні меблі), а відповідач –прийняти та оплатити його на умовах договору.
Садами встановлено, що позивач свої зобов’язання виконав, що підтверджено наявними у справ ксерокопіями видаткових накладних (а.с. 20-27).
Відповідно до п. 6.2 договору прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом прийому-передачі виконаних робі, що підписується сторонами протягом 3-х календарних днів з дати закінчення виконання робіт.
Після виконання позивачем обумовлених договором робіт, відповідачу було направлено акт прийому-передачі виконаних робіт, який на момент розгляду спору судом відповідачем не підписано.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки відповідач в порушення умов договору та вимог закону взятих на себе зобов’язань не виконав, доводи позивача належним чином не спростував, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення відповідача про час та місце розгляду спору судом касаційна інстанція до уваги не приймає, як безпідставні та такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Твердження скаржника про неправомірне відхилення клопотання про зупинення провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки апеляційною інстанцією зазначене клопотання розглянуто і обґрунтовано відхилено, як безпідставне. При цьому касаційна інстанція зазначає наступне.
За змістом частини першої ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості її розгляду до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Скаржником не доведено, яким чином факти встановлені судовим рішенням у справі № 45/219 впливатимуть на інші факти, що є предметом доказування в даному спорі, оскільки зобов’язання відповідача щодо яких виник даний спір не випливають з угоди, яка є предметом спору у справі № 45/219.
Інші доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки не впливають на правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права щодо предмету доказування у даній справі та не мають значення для правильного застосування норм права при вирішенні даного спору.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2005у справі № 4/765 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун