АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4065/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4065/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Кравець С.В. Суддя-доповідач: Чумак О. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Чумак О.В.
Суддів: Дряниця Ю.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Мотрій С.В.
з участю
позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення Ѕ частини житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Чумак О.В., -
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до місцевого суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення Ѕ частини житлово-комунальних послуг, посилаючись на те, що він та ОСОБА_4 являються співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, який придбали у 1983 році в період шлюбу. Відповідач ОСОБА_3 не проживає, але зареєстрована у даному будинку та не сплачує за послуги газопостачання. Оскільки в рішенні Машівського районного суду Полтавської області від 16.11.2010 року зазначено обов»язок відповідачки брати участь у витратах газопостачання згідно ст. 319 ЦК України та ст. 156 ЖК України, вважає, що з неї слід стягнути понесені витрати на газопостачання за період з листопада 2010 року по квітень 2012 року в розмірі 1351 грн. 78 коп. та судові витрати.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення Ѕ частини житлово-комунальних послуг - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зазначає, що обов»язок відповідачки брати участь у витратах газопостачання встановлено в рішенні Машівського районного суду Полтавської області від 16.11.2010 року; договором про надання послуг газопостачання, укладеним між ним та Машівським УЕГГ, а також закріплено нормами закону, згідно якого обов»язок утримувати майно покладено на власника. Просить скасувати рішення місцевого суду, постановити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 Ѕ частину платежів за послуги газопостачання за період з листопада 2010 року по квітень 2012 року в розмірі 1351 грн. 78 коп. та судові витрати, понесені ним при подачі в суд позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження та вислухавши пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, відповідачку, яка просила відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення місцевого суду в силі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Місцевим судом вірно встановлено і вказана обставина відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1, яке придбане ними за час перебування у шлюбі. (а.с. 4-7).
За вказаною адресою, згідно довідки, виданої Машівським Управлінням по експлуатації газового господарства, надаються послуги з газопостачання.
Як встановлено судом і вказана обставина не заперечується сторонами, в період з листопада 2010 року по квітень 2012 року відповідачка в даному домоволодінні не проживала. Витрати з утримання будинку, в тому числі сплату коштів за послуги з газопостачання здійснював позивач ОСОБА_2
Згідно копій квитанцій, що містяться в матеріалах справи, позивачем за період з листопада 2010 року по квітень 2012 року сплачено 2 703 грн. 56 коп. за послуги з газопостачання. (а. с. 10-13).
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що послуги з газопостачання в період з листопада 2010 року по квітень 2012 року надавались газопостачальною організацією на підставі договору № 2682 від 23.07.2009 року, який був укладений ОСОБА_2 в період перебування в шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не проживала у належному їй на праві спільної сумісної власності будинку та не являлась споживачем послуг з газопостачання.
Разом з тим колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи, що потягло за собою порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.
За нормами ст. 322 ЦК України, власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов»язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов»язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язаними із спільним майном.
Приймаючи до уваги те, що відповідачка являється співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, який має газове опалення, вона зобов»язана брати участь в його утриманні та сплаті послуг з газопостачання. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 половини витрат за послуги з газопостачання в сумі 1351 грн. 78 коп. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_3 не повинна нести витрати з утримання будинку, оскільки в ньому не проживає та не користується житлово-комунальними послугами, є безпідставними та суперечать нормам чинного законодавства, зокрема ст. ст.. 319, 322 ЦК України.
Ані місцевим судом, ані колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено жодної обставини, за якою ОСОБА_3 може бути звільнена від обов»язку утримувати майно, співвласником якого вона являється. При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що вона не повинна сплачувати кошти за послуги з газопостачання, в зв»язку з тим, що позивач чинив їй перешкоди у користуванні будинком, який належить їм на праві власності, оскільки як вбачається з рішення Машівського районного суду м. Полтави від 06.09.2012 року доказів на підтвердження даної обставини відповідачка не надала, тому у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_3 відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4, 3 ч. 1 ст. 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року скасувати, постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення Ѕ частини витрат на житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину витрат за газопостачання в сумі 1 351 грн. 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 214 грн.60 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Чумак О.В.
Судді: Дряниця Ю.В.
Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Чумак О.В.