ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 20-2/013 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін –головуючого, |
Є. Чернов В. Цвігун |
за участю представників: |
- позивача | Хаустов В.Я. –(дор. у справі) |
- відповідача |
розглянув касаційну скаргу | Комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 |
у справі | № 20-2/013 господарського суду м. Севастополя |
за позовом | ВАТ «Завод Южреммаш» |
до | Комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» |
про | визнання недійсною частини договору оренди |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23.01.2006 (суддя Н.Шевчук) позовні вимоги про визнання недійсними п. 1.1 договору № 64 від 17.01.2002 та договору № 273 від 25.04.2005, а також про внесення змін в п.п. 1.1, 3.1, 3.2 цих договорів відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тими обставинами, що, оскільки на день розгляду судом позову та прийняття рішення у справі строк дії спірних договорів закінчився, підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін до цих договорів не вбачається.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 (судді Г.Прокопанич, В.Гонтарь, Н.Горошко) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги про внесення змін до спірних договорів в частині предмету оренди задоволено, а також зобов’язано відповідача здійснити перерахунок орендної плати з часу укладення договорів.
Апеляційна постанова мотивована тими обставинами, що норми ст.ст. 651, 652 ЦК України, якими передбачена можливість зміни умов договору судом на вимогу однієї із сторін, а також, що зміна договору допускається за згодою сторін, одночасно не виключають можливості зміни умов договору за рішенням суду, а також не встановлюють заборони щодо зміни договору, строк дії якого закінчився.
Відповідач із апеляційною постановою у справі не погодився, вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст.ст. 651, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України, порушено вимоги ст. 19 Конституції України, тому просить апеляційну постанову у справі скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди № 64 від 17.01.2002 предметом якого були окрема нежитлова будівля, корисною площею 186, 80 кв.м. та окремо розташована будівля типу «Вітерець»корисною площею 140, 10 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 2.
25.04.2005 сторонами було укладено договір оренди № 273, предметом якого були ті ж об’єкти нерухомого майна.
Матеріалами справи встановлено, що фактично об’єктом оренди було приміщення площею 129, 1 кв.м., а окрема будівля типу «Вітерець»за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 2 відсутня.
Відповідно до частини другої ст. 651 договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини четвертої ст. 652 ЦК України зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Тобто зазначеними нормами передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду.
Зважаючи на предмет спору –внесення змін до договору, суттєвим для вирішення спору є, зокрема, встановлення наявності або відсутності підстав для зміни спірного договору, а також обставин дотримання позивачем порядку звернення до відповідача, передбаченого ст. 188 ГК України.
Касаційна інстанція зазначає, що апеляційним господарським судом досліджено обставини справи, пов’язані з предметом доказування в даному спорі і висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права.
Твердження скаржника в касаційній скарзі про недотримання позивачем приписів ст. 188 ГК України безпідставні і спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни в договір, які залишені відповідачем без задоволення (а.с. 34).
Крім того касаційна інстанція зазначає, що встановлений ст. 188 ГК України порядок внесення змін до договору не є досудовим порядком врегулювання спору про недотримання якого стверджує скаржник, оскільки не визначає процесуальних передумов, необхідних для виникнення права на позов в процесуальному розумінні.
Посилання скаржника на ту обставину, що строк дії договору закінчився відхиляється, оскільки позивач звернувся до суду про внесення змін до договору, який на момент звернення до суду був чинним.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 у справі № 20-2/013 господарського суду м. Севастополя залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун