АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого: Артеменка І.А.,
суддів: Сватаненка В.І.,
Суворова В.О.,
при секретарі: Павлін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнання його особистою приватною власністю,-
встановила:
У грудні 2011 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі з 23.02.1997 року по 01.11.2011 року. У липні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя ,та в ході розгляду справи їй стало відомо, що відповідач без її згоди продав автомобіль марки ВАЗ 21113, 2000 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1, який є спільною власністю подружжя, - ОСОБА_4. На підставі зазначеного позивачка просила визнати договір купівлі-продажу автомобіля між її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, та просив визнати договір купівлі-продажу спірного автомобіля дійсним та визнати його особистою приватною власністю, посилаючись на те, що спірний автомобіль було придбано ним за кошти, які належали йому особисто від продажу іншого автомобіля та квартири у м. Хмельницькому, тому вважає, що, продавши автомобіль ОСОБА_4, він розпорядився належною йому особистою приватною власністю.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 та у зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні своїх зустрічних позовних вимог скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм права.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 рішення сторонами не оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а тому в не оскаржуваній частині рішення суду не переглядається.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не довела недійсність угоди про відчуження транспортного засобу, а ОСОБА_2 не довів що спірний транспортний засіб був придбаний за його особисті кошти.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що з 23.02.1997 року по 01.11.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та в період шлюбу за спільні кошти придбали автомобіль ВАЗ 21113, 2000 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до довідки УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 23.03.2012 року № 42/1, спірний автомобіль 09.08.2005 року був зареєстрований за ОСОБА_2, тобто зазначений автомобіль був придбаний у шлюбі.
13 вересня 2011 року автомобіль знято з обліку для реалізації на підставі заяви власника, а 15 вересня 2011 року автомобіль ВАЗ 21113, 2000 року виготовлення, кузов НОМЕР_2 зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку КІМ 883856 від 14.09.2011 року, виданої Госпрозрахунковим Центром при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, та свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 09.08.2005 року, виданого РЕВ-1 м. Одеси.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою.
У пункті 3 частини 1 ст. 57 СК України зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуто нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Посилання апелянта на те, що спірний автомобіль був його особистою власністю, оскільки був придбаний за кошти від продажу у 2004 році автомобіля ВАЗ-2108 та від продажу квартири у м. Хмельницькому у 2001 році, яка була його власністю, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_2 не надав доказів того, що саме за кошти від продажу його особистого майна був придбаний спірний автомобіль.
Колегія суддів звертає увагу, що квартира у м. Хмельницькому, яка належала апелянту була продана у 2001 році, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.50), а автомобіль ВАЗ-2108 у листопаді 2004 року, що підтверджується самим апелянтом, а спірний автомобіль ВАЗ-2113 був придбаний 09.08.2005 року, тобто пройшло достатньо часу після продажу майна, яке особисто належало апелянту, та кошти від продажу зазначеного майна могли піти на інші потреби.
На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що апелянт ОСОБА_2 не довів того факту, що саме за кошти, які були отримані після продажу власної квартири та автомобіля він купував автомобіль ВАЗ-21113, 2000 року виготовлення. Таким чином спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним обґрунтованим, суд з'ясував усі обставини по справі, надав належну оцінку доказам, тому підстав для його скасування немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, є законним, обґрунтованим та справедливим, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
/підпис/ І.А. Артеменко
/підпис/ В.І. Сватаненко
/підпис/ В.О. Суворов
З оригіналом згідно: суддя І.А. Артеменко
Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О. Справа № 22ц/1590/8185/2012
Доповідач Артеменко І.А. Категорія ЦП: 20
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------
2