АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2012року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Сенчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2012року по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Нерубайської сільської ради та ОСОБА_1 про знесення самочинних будівель, -
встановила:
28 липня 2011року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд:
- скасувати рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області за № 189-УІ від 29 липня 2011р., яким було надано їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,02га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0399га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1;
- знести незаконно збудовані ОСОБА_1 будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39-40).
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2010року, яке вступило в законну силу, було встановлено, що їй у власність було передано земельну ділянку площею 0,037га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, межі земельної ділянки були встановлені на місцевості та погодженні із суміжними землевласниками (землекористувачами), її право постійного користування вказаною земельною ділянкою не припинялося, земельна ділянка із її користування не вилучалася.
Однак, органом місцевого самоврядування вказаній земельній ділянці було незаконно надано іншу адресу та вона була незаконно передана ОСОБА_5, на ім'я якої був виданий державний акт на право власності на землю та в подальшому вказана земельна ділянка була неправомірно відчужена ОСОБА_1 за договором дарування, який отримав державний акт на право власності на землю.
Вказаним рішенням суду було скасовано рішення Нерубайської сільської Ради, яким спірній земельній ділянці була надана інша адреса та вона була передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства іншим особам, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_5, був визнаний недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та був визнаний недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_1
Позивач вказала, що відповідач зайняв належну їй земельну ділянку і самочинно побудував на ній за вказаною адресою житловий будинок із надвірними спорудами. В супереч рішенню суду, яке набрало законної сили, рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0399 га. у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, чим продовжено порушення її права на земельну ділянку.
Рішенням суду від 18 липня 2012року позов ОСОБА_2 задоволено (а.с.191, 192-195).
Суд скасував рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області за № 189-УІ від 29 липня 2011р., яким було надано ОСОБА_2, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,02 га. у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0399 га. у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1. Суд вказав знести незаконно збудовані ОСОБА_1 житловий будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1"
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати, провадження по справі закрити, посилаючись на те, що вказаний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволені позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, порушив при цьому норми матеріального та процесуального права (а.с.202).
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника апелянта, позивача, її представника, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Нерубайської сільської ради за №189-У1 від 29 липня 2011року є незаконним, а ОСОБА_1 без належного дозволу побудував житловий будинок на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, чим порушує права позивачки ОСОБА_2, на належну їй земельну ділянку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.
Судом встановлено, що рішенням Нерубайської сільської ради, Біляївського району Одеської області від 10 серпня 2007року за № 477-У було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,037га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1. Вказане рішення органів місцевого самоврядування не оскаржено.
26 листопада 2007р. були встановлені межі наданої земельної ділянки на місцевості та погодженні із суміжними землевласниками (землекористувачами), про що був складений відповідний акт "Про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), виданий ОСОБА_2
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2010року було встановлено, що права постійного користування сім'єю ОСОБА_2 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не припинялося, земельна ділянка із її користування не вилучалася.
Але рішенням Нерубайської сільської ради за № 699/29-1V від 08 жовтня 2005р., належній позивачці земельній ділянці, була незаконно надана нова поштова адреса, а саме: АДРЕСА_1, та вказана земельна ділянка була незаконно надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 При цьому при надані ОСОБА_5 земельної ділянки, не були погоджені межі земельної ділянки з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок, та ОСОБА_5 незаконно отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, яку незаконно подарувала ОСОБА_1, який також незаконно отримав державний акт на земельну ділянку.
Вказаним рішенням суду від 14 грудня 2010року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 березня 20011року та вступившим в закону силу, було скасовано рішення Нерубайської сільської ради про надання земельній ділянки по АДРЕСА_1 іншої адреси, а саме АДРЕСА_1. Також були визнані недійсними державні акти на земельну ділянку, видані на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_1, визнано недійсним договір дарування від 09 червня 2006р. земельної ділянки від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що повторна передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1, є незаконною, як є незаконним факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за вказаною адресою, та факт незаконної побудови на вказаній земельній ділянці житлового будинку з надвірними спорудами.
Пунктом 2 Постанови 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України статті 105 ЦК України" від 19 серпня 1975р. звернуто увагу суддів на те, що житловий будинок, побудований особою, яка користується земельною ділянкою в порядку незаконної її переуступки, слід розглядати як самовільне будівництво.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельній ділянці здійснюється шляхом відновлення етану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта фактично не заперечував, що на даний час законних підстав для користування земельною ділянкою його доверітель не має, а також, що раніше ОСОБА_2 було надано земельну ділянку площею 0,037га, а за оскаржуваним нею рішенням сільської ради було надано лише 0,02га.
На підставі вищевикладеного доводи апелянта є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2012року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко
С.О. Погорєлова
Т.В. Цюра
Справа №22-ц1590\8907\2012 Категорія № 6
Головуючий першої інстанції Мельничук Н.І.
Суддя-доповідач Сидоренко І.П.
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------