УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2007 року м. Донецьк
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду Донецької області в складі:
головуючого Червинської М. Є.
суддів: Висоцької B.C., Новосядлої В.М. ,
Осипчук О.В., Олєйникової Л.С.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дарницького району м. Києва про зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2005 року
встановила:
В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну договору найму квартири АДРЕСА_1, посилаючись на наявність конфлікту з приводу користування житлом. Позивач просила виділити їй у користування дві житлові кімнати -11, 9 кв. метрів та 12.1 кв. метрів з балконом, а відповідачу - житлову кімнату площею 18, 1 кв. метрів з балконом.
ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом в вищезазначеній
Справа № 6-1157 кс 04 Категорія ЦП: 13
АПП:
Головуючий у першій інстанції Набудович І.О.
квартирі з тих підстав, що ОСОБА_1 без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад шість місяців.
ОСОБА_5 зазначив, що позивачка ніколи не користувалась спірною квартирою, без його згоди вселила свого сина, він вимушений був звертатися до суду за захистом порушених житлових прав. Під час розгляду справи ОСОБА_6 уточнив вимоги та просив визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені: ОСОБА_1 визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_2. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну умов договору найму житлового приміщення відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2005 року рішення Дарницького районного суду м. Києва змінено в частині посилання на норму матеріального права. Зазначено, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, вирішений за ст. ст. 71, 72 ЖК України.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з переїздом на інше постійне місце проживання в АДРЕСА_3, тобто з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині посилання на норму матеріального права, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, які є підставою для задоволення позову ОСОБА_2, але замість ст. 71, 72 ЖК України помилково послався на ст. 107 ЖК України. ОСОБА_1 визнана особою, що втратила право на житлову площу з підстав, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України.
Проте з такими висновками судів першої ті апеляційної інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, в разі спору - судом.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку ( ст. 72ЖК).
Згідно із ст. 107 ЖК України у випадку зміни місця проживання наймача і членів його сім'ї на постійне місце проживання в іншому місці договір найму вважається розірваним з дня виїзду останніх.
Згідно з роз'ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п. п. 10, 11 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України" з подальшими змінами та доповненнями, у справах щодо визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини його відсутності понад встановлені строки. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2, яка складається із трьох ізольованих жилих кімнат, в 1994 році була надана ОСОБА_5 на сім'ю із двох осіб : ОСОБА_5 та ОСОБА_1
У справі про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК, підлягали з'ясуванню причини відсутності відповідачки в цьому приміщенні понад встановлені законом строки.
Усупереч наведеним нормам закону, суд першої інстанції не навів доказів щодо вибуття ОСОБА_1 в інше жиле приміщення, не встановив та не зазначив в рішенні, з якого часу та з яких саме причин (які суд вважав неповажними) відповідачка не проживала у спірному жилому приміщенні.
Оскільки суд першої інстанції не встановив обставин, які могли бути підставою для задоволення позову, апеляційний суд не мав право змінювати рішення суду в частині посилання на норму матеріального права, а зазначена норма ( ст. ст. 71, 72 ЖК) не відповідала висновкам суду першої інстанції.
Не може залишатися у силі й рішення суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_23мінював підстави позову, зазначав, що ОСОБА_1 вибула на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, але посилався на ст. ст. 72, 107 ЖК України (а.с. 130), що є взаємовиключним.
Всупереч вимогам статей 62, 202, 2021, 203 ЦПК України (1963 року), який був чинним на час розгляду справи, судом першої інстанції підстави
позову не з'ясовані, у зв'язку з чим ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 202 ЦПК України (1963 року) і підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, із підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області,
ухвалила:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2005 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.