ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 30/390 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової –головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
за участю представників: скаржника | Нич Т.М. |
позивача | Середкіна І.Ю., Хименко Л.В. |
відповідача | Хименко О.М., Кудрявцева Р.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю по міжнародному співробітництву “Дружба” |
на рішення | господарського суду міста Києва від 13.12.2005 року |
у справі | № 30/390 господарського суду міста Києва |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю салон “Валентина” |
до | Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві Ради |
про | спонукання укласти договір купівлі-продажу |
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю салон “Валентина” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві Ради про зобов’язання його до здійснення необхідних дій по виконанню рішення 12 сесії Шевченківської районної у м. Києві Ради 22 скликання № 112 від 09.10.1997р., а саме підписати з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 26 літ. А загальною площею 213,2 кв.м. ( позов у редакції уточнень від 13.12.2005р.).
Позовні вимоги мотивовано наданим позивачу органом місцевого самоврядування дозволом на приватизацію вище зазначеного нежилого приміщення згідно витягу з додатку до рішення Шевченківської районної у м. Києві Ради від 09.10.1997р. № 12, статтями 4, 8, 10, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, що визначають порядок підготовки майна до приватизації та його відчуження.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2005 року (суддя Ващенко Т.М.) позов було задоволено повністю; відповідача зобов’язано виконати рішення 12 сесії Шевченківської районної у м. Києві Ради 22 скликання № 112 від 09.10.1997р., а саме: укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 213,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 26 літ. А; з відповідача на користь позивача стягнуто 203грн.судових витрат.
Судове рішення мотивовано додержанням позивачем вимог законодавства, передбачених для здійснення приватизації спірного об’єкту протягом законодавчо встановленого строку для його приватизації, необхідністю відповідачу діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого суду, до касаційної інстанції в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернулась особа, яка вважає порушеними її права, оскільки її не було залучено до участі у справі, а прийняте судове рішення безпосередньо стосується її прав; просить скасувати рішення місцевого суду та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При цьому скаржник покликається на укладений з Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією договір № 07/05 про інвестування реконструкції від 10.04.2005р., яким передбачено право скаржника на набуття ним після завершення реконструкції та за умови перерахування коштів в порядку компенсації різниці вартості майна права власності на весь об’єкт інвестування (будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 26 А), в тому числі й на площу, щодо якої прийнято оскаржуване судове рішення, сплату вартості спірного приміщення відповідно до умов договору.
Сторони відзиви на касаційну скаргу не надали, в судовому засіданні просять залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, предметом позову є спонукання уповноваженого органу з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради підписати договір купівлі продажу частини нежилого приміщення, наслідком чого є набуття позивачем права власності на нього.
Також господарським судом встановлено, що спірне приміщення перебуває в користуванні позивача на підставі договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 722/3 від 11.05.2005р., укладеного з Шевченківською районною у м. Києві Радою в особі позивача, строком з 11.05.06р. по 02.01.06р.
Згідно рішення Шевченківської районної у м. Києві Ради 12 сесії 22 скликання № 112 від 09.10.1997р. затверджено перелік об’єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, до якого включено нежитлове приміщення на вул. В. Житомирська, 26, яке підлягає викупу салоном “Валентина”.
Салон “Валентина” звернувся до відповідача з заявою про укладення договору купівлі-продажу вказаного приміщення 31.10.05р.; листом від 21.11.2005р. № 7/9-325-13/53 відповідач повідомив про неможливість укладення договору з огляду на статус орендованого приміщення як ново виявленої пам’ятки культурної спадщини.
За висновком головного управління охорони культурної спадщини Київської міськдержадміністрації від 31.10.2005р., управління не заперечує проти приватизації приміщення салоном “Валентина” після скасування заборони приватизації пам’яток культурної спадщини (згідно з Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”) за умови погодження відчуження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (Міністерством культури і туризму України”).
На підставі вище встановлених обставин господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позивачем дотримано всіх вимог законодавства, які діяли на момент законодавчо обумовленого терміну для здійснення приватизації об’єкту, з огляду на що положення Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини” не застосовуються до спірних правовідносин, що відповідач діяв всупереч вимогам статті 19 Конституції України, що Головним управлінням охорони культурної спадщини погоджено приватизацію спірного об’єкту, та задовольнив позовні вимоги позивача, зобов’язавши відповідача до підписання договору купівлі-продажу (текст та істотні умови договору, підстави набуття права на викуп у 1997 році в матеріалах справи відсутні).
Судова колегія вважає висновок місцевого суду таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та прийнятим без повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до рішення комісії по залученню інвестиції Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією від 11.11.2004р. та розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.12.2004р. № 2343 МП ТОВ “Дружба” визнано інвестором реставрації будинку за адресою вул. В. Житомирська, 26-А; 10.04.2005р. з скаржником укладено договір № 07/05 про інвестування реконструкції спірного об’єкту.
За умовами договору від 10.04.2005р. після завершення реконструкції, при сплаті різниці між інвестиційною вартістю будинку та сплатами балансоутримувачу за будинок та здачі в експлуатацію об’єкту інвестування, інвестор набуває право власності на площу об’єкту інвестування, крім площі, переданої адміністрації згідно пунктів 4.3. та 4.4. цього договору.
Згідно умов конкурсу на проведення реставрації будинку № 26 А на вул. В. Житомирська, передача будинку загальною площею 1766,9 кв.м. є істотною умовою конкурсу, що вплинула на інтерес інвестора при укладенні ним договору від 10.04.05р.; зміна площі, що передається у його власність за наслідками виконання договору суттєво впливає на його права.
Відповідно до частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв постанову, яка стосується прав і обов’язків сторін, які не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті по справі судові акти не можуть вважатись законними та обґрунтованими, оскільки прийняті з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на це, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю по міжнародному співробітництву “Дружба” задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2005р. у справі № 30/390 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий Т. Дроботова
Судді : Н. Волковицька
Л. Рогач