ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
27 червня 2006 р. |
№ 6/617 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
|
за участю представників: |
|
|
позивачів |
- не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); - Сергієнко В.В. |
|
відповідача прокурора |
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 року |
|
у справі |
№ 6/617 господарського суду міста Києва |
|
за позовом |
Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі: - Подільської районної у м. Києві ради; - Комунального підприємства “Оренда” |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
про |
стягнення 8 736,97 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства “Оренда” з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 8 736,97 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за оренду комунального майна та пені.
Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави, заявник посилався на порушення економічних інтересів держави та фінансування соціально-економічних програм району у зв'язку з несвоєчасним надходженням орендної плати до бюджету району.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2005 року (суддя Ковтун С.А.) позов заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Оренда” було залишено без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України; у задоволенні позову в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради відмовлено.
Судове рішення мотивовано пунктами 4 та 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3 - рп/99, оскільки за своїм статусом комунальне підприємство “Оренда” є окремим господарюючим суб'єктом, а не органом державної влади або органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади; заступником прокурора не обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави внаслідок несплати орендних платежів комунальному підприємству; Подільська районна у м. Києві рада не є стороною у спірних правовідносинах.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.06р. (судді: Губенко Н.М. -головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення місцевого суду скасовано за прийняття його з порушенням норм процесуального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; справу направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.
При цьому апеляційна інстанція покликається на офіційне тлумачення Конституційним Судом України положень частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах”, частину 2 статті 41 Закону України “Про місцеве самоврядування” та предмет діяльності Комунального підприємства “Оренда” за його статутом.
Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме статей 42, 43, 22, 81 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачі відзиви на касаційну скаргу не надали; представник КП “Оренда” усно відхилив доводи касаційної скарги з огляду на їх безпідставність.
Прокуратура, відповідач та перший позивач не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Повноваження апеляційної інстанції визначено статтею 103 Господарського процесуального кодексу України; згідно з нею апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення, скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково, змінити рішення.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Випадки, в яких справу може бути передано на новий розгляд місцевого господарського суду, визначено частиною 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду за наявності прийнятого судового рішення по суті справи, апеляційний суд вийшов за межі наданих йому процесуальних повноважень та не здійснив апеляційного перегляду даної справи.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора, і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Вищевказані обставини апеляційним судом не з'ясовано.
Таким чином, прийнята апеляційним господарським судом постанова не відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 року у справі № 6/617 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач