ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

22 червня 2006 р.

№ 5/69

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Муравйов О.В.

судді

Полянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Сула Корм”

на  постанову

від 21.09.2005р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі

№ 5/69 господарського суду Полтавської області

за позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Сула Корм”

до	Закритого акціонерного товариства “Лубни птиця”

про	стягнення 239995,84 грн.

За участю представників сторін:

позивача –  Пащак Т. В. дов. №4 від 11.05.2006р.,

                     Падошик Ю.Б. дов. №3 від 11.05.2006р.

відповідача – Бакланов Д.В. дов. № 06юр від 06.06.2006р.

У судовому засіданні 15.06.06р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

                    ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.04.2005 р. у справі № 5/69 (суддя Гетя Н.Г.) позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Сула Корм” до Закритого акціонерного товариства “Лубни птиця” задоволено:  стягнуто з відповідача на користь позивача 233470,49грн. основного боргу, 652,35грн. 3% річних, 1700,00грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. (судді: Зеленіна Н.І., Сергейчук О.А., Швець В.О.), вказане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Сула Корм”  до Закритого акціонерного товариства “Лубни птиця” про стягнення 236995,84 грн. відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 1199,98грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ “Сула Корм” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі №5/69, а рішення  Господарського суду Полтавської області від 14.04.2005 р. залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу відповідач суду не надав.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені  ним, вирішувати  питання про  достовірність  того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 року №  4, від 25.12.92 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Проте, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі вказаним вимогам не відповідають, з огляду на наступне.

          Так, як вірно було встановлено попередніми судовими інстанціями, між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного 08.08.2002р. договору поставки кормосуміші, відповідно до п.1.1 якого позивач, як продавець, зобов’язався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) відповідача кормосуміш, а останній в свою чергу взяв на себе зобов’язання приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Термін дії Договору сторони обумовили в п.12.1, де зокрема, зазначили, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2002р., а у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за 10 днів до його закінчення. Даний Договір вважається пролонгованим на строк 1 рік.

Враховуючи те, що строк дії попереднього Договору закінчився, позивачем було надіслано відповідачу Договір № 1 від 03.01.2004р. (далі –Договір №1).

Проте, зазначений Договір відповідач не підписав.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання  сторонами  письмової  форми  правочину,  яка встановлена  законом,  не  має  наслідком  його недійсність. Якщо   правочин,   для   якого  законом  встановлена  його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема, шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, як вбачається з матеріалів справи господарські суди дійшли висновку, що даний правочин є дійсним.

Крім того, про  виконання позивачем умов Договорів свідчить те, що останній  на підставі накладних постачив відповідачу в період з 08.08.2002р. по 18.08.2004р. товар на загальну суму 3128201,53грн., вартість якого сплачена відповідачем частково –у розмірі 2894731,04грн. Решта товару на суму 233470,49грн. відповідачем не оплачена.

Отже,  господарські суди з’ясували, що  позивач передавав  відповідачу товар, а відповідач приймав його та здійснював оплату. Кормосуміш отримували представники відповідача, уповноважені довіреностями. Копії накладних і податкових накладних з підписами уповноважених осіб позивача та відповідача свідчать про прийом-передачу комбікорму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарські суди першої інстанції та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконав, оскільки вартість поставленого позивачем товару сплачена ним частково.

Водночас, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, де зазначено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що позивачем не надано документів (вимога, претензія), що підтверджують пред’явлення кредитором вимоги до боржника, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, що є підставою для його скасування.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов хибного висновку, що сторони змінили визначений порядок розрахунків, оскільки строк оплати Договором не було визначено і правовідносини між сторонами тривають, а тому на думку суду права та охоронювані законом інтереси позивача порушені не були, а строк оплати товару не настав.

Однак, з таким висновком  колегія судів не може погодитись, з огляду на наступне.

В п. 5.1 Договору сторони передбачили, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на умовах 100% передоплати.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що товар поставлявся без проведення попередньої оплати, що не може вважатись зміною умов Договору, оскільки між сторонами не укладався додатковий Договір про зміну порядку розрахунків.

До того ж, суди дійшли висновку, що відповідач приймаючи товар обліковував його за правилами обліку товару, придбаного у власність, використовував товар у власній господарській діяльності, відображав його у бухгалтерському обліку як майно, придбане у позивача, і таке відображення підтверджує облік майна як власності відповідача з часу поставки і за цінами відображеними у накладних.

Однак, судами не взято до уваги те, що в матеріалах справи відсутні витяги (роздруківки) бухгалтерського обліку по рахунку 63 (розрахунки з постачальниками), витяги (роздруківки) податкового обліку по валовим витратам (оборотно-сальдова відомість), витяги (роздруківки) податкового обліку по ПДВ по податковому кредиту (оборотна відомість, картка по рахунку 6415) щодо розрахунків відповідача з позивачем за перше півріччя 2004р., які б підтверджували зазначений вище висновок.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Отже, рішення господарського суду Господарського суду Полтавської області від 14.04.2005 р.  та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2005р.  у даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

За згодою представників сторін, відповідно до ч.2 ст.85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні було оголошено  вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Сула Корм” задовольнити частково.

          Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2005 року у справі № 5/69 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2005 року у справі № 5/69 –скасувати,  а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

          

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.

                                                                                        Фролова Г.М.