УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2012 р. справа № 2а-1661/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.
секретар судового засідання Бідник М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Геліус ЛТД" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі № 2а-1661/10/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Геліус ЛТД" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених платежів, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Геліус ЛТД" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило:
- скасувати Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 10.12.2009 № 110000015/2009/150172/2 та Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів від 11.12.2009 № 110000015/2009/150181/2;
- стягнути з Державного бюджету України через Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 3 923,72 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що позивачем подано митному органу всі необхідні документи, що підтверджують вартість товару, проте митним органом при прийнятті оскаржуваних рішень безпідставно завищена митна вартість товару, керуючись єдиним джерелом інформації для визначення митної вартості -базою Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В запереченнях на апеляційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області просить відмовити позивачеві у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дніпропетровська митниця, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
До суду подано клопотання Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про здійснення заміни відповідача на Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Статтею 55 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Судом допущено процесуальне правонаступництво Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Геліус ЛТД" 15.09.2009 року уклало зовнішньоекономічний контракт № 941-804 з Компанією ВАТ „Світлогорський целлюлозно-картонний комбінат"- Продавець (Республіка Беларусь).
Згідно з умовами контракту Продавцем поставлено товар -папір для гофрування, у рулонах (флютинг) невібелений, марки Б-О. Не крейдований, не фарбований, без додаткової обробки з макулатури. Виробник ВАТ „Світлогорський ЦКК", BY. Торговельна марка ВАТ „Світлогорський ЦКК", який класифіковано за кодом 4805199000, згідно УКТЗЕД.
Заявлена митна вартість товару, визначена відповідно до статті 267 Митного кодексу України (метод №1) становила 0,30 доларів США за кілограм.
Митне оформлення вказаного товару здійснювалось позивачем на підставі поданих Дніпропетровській митниці вантажних митних декларацій від 04.12.2009 року №110000015/2009/001469 та від 04.12.2009 року № 110000015/2009/001467.
Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані Дніпропетровській митниці відповідні документи.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів митницею було встановлено, що заявлений позивачем рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
Згідно п. 7 Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом ДМСУ від 02.12.2003 року 828 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до умов контракту покупець сплачує 100% вартості товару.
Позивачем до Дніпропетровської митниці надана довідка КБ „ПриватБанку" від 29.10.2009 року № 1199 як банківський платіжний документ, що підтверджує заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що подані позивачем банківські документи не можна вважати банківським платіжним документом, оскільки вони не містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного позивачем товару. Крім того, зазначена довідка не містить посилання на відповідну специфікацію до контракту, назви товару, за який здійснено оплату, а також суми, що заявлена у декларації.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товару здійснювалось відповідно до статтей 259-269 Митного кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України №1766.
Неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах, наданих позивачем та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено, унеможливили застосування методу 2 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу України.
В огляду на вказане, посадовою особою відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.03 за № 1192/8513, на аркуші №1 ДМВ учинено запис: „необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару на підставі п. 11 ПКМУ від 20.12.06 № 1766:
- пакувальний лист;
- прайс-листи фірми виробника;
- калькуляція фірми виробника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, надані експертними організаціями, що мають право згідно із законодавством, які необхідно подати в термін 10 днів.
Позивач був ознайомлений з цим записом під підпис та вчинив запис: „З переліком додаткових документів ознайомлений. Консультація із ВКМВ проведена. Додаткові документи надати неможливо".
Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів: 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості: 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 № 74, при здійсненні контролю за визначенням митної вартості, митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі „Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж подібних або аналогічних товарів.
При митному оформленні товару позивача виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Враховуючи відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу, відповідно до пункту 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766, винесла рішення про визначення митної вартості товару від 11.12.200 № 110000015/2009/150181/2, в якому митну вартість визначено 0,37 доларів США за 1 кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2 відповідно до статті 268 МК України та від 10.12.2009 року № 110000015/2009/150172/2 в якому митну вартість визначено 0,37 доларів США за 1 кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3 відповідно до статті 269 МК України (з урахуванням попереднього рішення).
Відповідно до статті 268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Відповідно до статті 269 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) -метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі -Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Керуючись вищезазначеним Порядку, посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено Картки відмови від 15.12.2009 року № 110000015/9/000193 та №110000015/9/000191, в яких зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до Рішення митниці.
Відповідно до норм статті 264 Митного кодексу України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Механізм реалізації положень статті 264 Митного кодексу України встановлено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.08р. № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.08р. за № 259/14950.
Відповідно до пунктів 8 та 10 вказаного Порядку у разі випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у графі 47 вантажної митної декларації декларантом зазначається відповідний код способу розрахунку (код „52" згідно із Класифікатором способів розрахунку, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2007 № 1048), а посадова особа митного органу, що здійснює митне оформлення товарів, вчиняє у графі „для відміток митного органу" декларації митної вартості форми ДМВ-2 записи „контроль митної вартості після пропуску", а також „сплачено до бюджету".
Так, на підставі заяв позивача від 14.12.2009р. про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання -сплату до Держбюджету України податків та зборів, про що позивача повідомлено листами Дніпропетровської митниці від 14.12.2009 № 17-25-3/8260 та № 17-25-3/8261.
Позивачеві роз'яснено про строк дії гарантійного зобов'язання, який не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг, проте протягом дії гарантійного зобов'язання додаткових документів від позивача на адресу митниці не надходило.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Геліус" - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі № 2а-1661/10/0470 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: А.В. Шлай