копія
Провадження № 11/2290/781/12
Справа № 1/2211/1/2012 Головуючий в 1-й інстанції Ходоровський Б.В.
Категорія: ст.ст.191 ч.5, 209 ч.2, 366 ч.2 КК України Доповідач Суслов М. І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.11.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого -судді Суслова М.І.,
суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Ратушняка Ю.І.,
захисника ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, на вирок Нетішинського міського суду від 02 жовтня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Вироком Нетішинського міського суду від 02 жовтня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Воткінськ Удмуртської АРСР Російської Федерації, жительку АДРЕСА_1, росіянку, громадянку України, з вищою освітою, пенсіонерку, раніше не судиму, -
засуджено за ст.364 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися організаційно -розпорядчими обов'язками строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробування із встановленням іспитового строку 2 роки.
За ст.ст.209 ч.2, 366 ч.2 КК України ОСОБА_2 виправдано.
Запобіжний захід засудженій до вступу вироку в законну силу залишено попередній -підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що вона, працюючи директором ЗАТ „Термометрія" в м. Львові, будучи службовою особою, наділеною організаційно -розпорядчими функціями і відповідальною за виробничу та фінансово -господарську діяльність підприємства, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби на виконання договору від 31 серпня 1998 року за №126-08/058 Дх2 про проведення взаємозаліку по електроенергії, який був підписаний нею та директором ВП ДП НАЕК „Енергоатом" Хмельницька АЕС, після погашення ЗАТ „Термометрія" заборгованості по електроенергії підприємствам м. Львова АТЗТ „Райдуга" на 500000 грн., ВАТ „ІРЦ Львівського АПК" на 110000 грн., ДП Міністерства оборони України „Львівський проектний інститут" на 13008, 59 грн. і всього на суму 623008, 59 грн. отримавши на вказану суму товарно -матеріальних цінностей, їх реалізувала, однак на Хмельницьку АЕС прилади „Сапфір" на суму 623008, 59 грн. не поставила, чим спричинила тяжкі наслідки для ВП Хмельницька АЕС.
В поданій апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості скоєного злочину, постановити новий, яким засудити ОСОБА_2:
- за ч.5 ст.191 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно -розпорядчими функціями строком на 2 роки та з конфіскацією майна;
- ч.2 ст.209 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно -розпорядчими функціями строком на 2 роки;
- ч.2 ст.366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно -розпорядчими функціями строком на 2 роки.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно -розпорядчими функціями строком на 2 роки та з конфіскацією майна.
При цьому вказує, що судом в повному обсязі не надана оцінка показанням свідків, внаслідок чого допущено невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам справи, що істотно вплинуло на його висновки. Крім того, застосувавши ст.75 КК України при постановлені вироку, суд допустив неправильне застосування кримінального закону, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню.
Засуджена ОСОБА_2 вирок не оскаржила.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку доводів апеляції з викладених у ній мотивів, засуджену та в її інтересах захисника на їх спростування і прохання залишити судове рішення без зміни, перевіривши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати
в в а ж а є
апеляцію прокурора як таку, що задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, тобто у зловживанні службовим становищем, а саме умисне з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб, мотивовані дослідженими, перевіреними і проаналізованими в судовому засіданні доказами.
Так, в судовому засіданні засуджена ОСОБА_2 вину визнала частково і показала, що в ЗАТ „Термометрія" на посаді директора працювала з 28 жовтня 1997 року до 19 вересня 1999 року, а засновниками товариства були ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 Договірну роботу проводила вона, але фінансове виконання договорів контролював ОСОБА_3 В серпні 1998 року останній в ДАЕК „Львівобленерго" отримав вексель на суму 500000 грн., векселедавцем виступало АТЗТ „Райдуга" м. Львова, після доручив їй укласти з ВП Хмельницька АЕС договір взаємозаліку на погашення заборгованості по електроенергії підприємству і поставки в подальшому на Хмельницьку АЕС продукції, зокрема, приладів „Сапфір". Такий договір на суму 500000 грн. був підписаний нею, як директором, а в подальшому згідно додаткової угоди від 26 жовтня 1998 року №2 та специфікації до неї сума збільшилась до 623008,59 грн. за рахунок одержання векселів ДП МО України „Львівський проектний інститут" на суму 13008,59 грн. та векселя ВАТ „ІРЦ Львівського АПК" на суму 110000 грн. Допускає, що неналежно контролювала виконання означеного договору у зв'язку з чим і на ВП Хмельницька АЕС не були поставленні прилади „Сапфір".
Свідок ОСОБА_5 показав, що в 1998 році між ВП „Хмельницька АЕС" та ЗАТ „Термометрія" в особі ОСОБА_2, був укладений договір на поставку на атомну станцію приладів на суму 623000 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при тому не бачив. В 1999 році мала відбутися поставка обладнання, проте не відбулась, в подальшому фірма перестала підтримувати в ВП „Хмельницька АЕС" відносини і документи були передані до юридичного відділу.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_3, що разом із ОСОБА_4 є співзасновниками ЗАТ „Термометрія", а ОСОБА_2 була призначена директором, яка повністю займалася фінансово -господарською діяльністю, була розпорядником коштів, мала право підпису платіжних документі у банку. Він та ОСОБА_4 її господарську діяльність не контролювали, коштами не розпоряджались, підписом в банку банківських документів не користувався, здійснити банківські операції та зняти гроші не міг. Участі в укладенні договору від 31 серпня 1998 року на проведення взаємозаліку на електроенергію між ЗАТ „Термометрія" та ВП ХАЕС не приймав, такий укладала та підписувала зі сторони ЗАТ „Термометрія" директор ОСОБА_2 і супроводження виконання договору здійснювала також вона. Причини невиконання договірних зобов'язань зі сторони ОСОБА_2 йому невідомі.
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_4
Із протоколу допиту свідка ОСОБА_6 вбачається, що виконанням договору між ВП Хмельницька АЕС та ЗАТ „Термометрія" займалася ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які здійснювали керівництво фірмою, розпоряджалися коштами підприємства.
Об'єктивно вина засудженої підтверджується протоколом зборів співзасновників ЗАТ „Термометія" від 21 вересня 1997 року, згідно якого такими є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.109); довідкою Львівського обласного управління статистики, згідно якої ЗАТ „Термометрія" 29.10.1997 року включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, керівником значиться ОСОБА_2, форма власності колективна (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.103); договором про розрахунково -касове обслуговування поточних рахунків у національній та іноземній валюті від 29.04.1999 року, укладеним між комерційним банком „Приватбанк" та ЗАТ „Термометрія", де директором також значиться ОСОБА_2 (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.45-46); договором від 31.08.1998 року на проведення взаємозаліку, укладеного між ВП ХАЕС та ЗАТ „Термометрія", який підписаний зі сторони останнього ОСОБА_2 (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.7-9); протоколом проведення погашення взаємозаборгованості від 22.10.1998 року, згідно якого на суму 500000 грн. встановлюється заборгованість фірми перед ВП ХАЕС, який підписаний головою правління АТЗТ „Райдуга", іншими посадовими особами, в тому числі зі сторони ЗАТ „Термометрія" крім головного бухгалтера і директором ОСОБА_2 (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.32-33); додатковою угодою №2 від 26.10.1998 року до вищевказаного договору, згідно якої ВП ХАЕС доручає, а фірма зобов'язується реалізувати погашення заборгованості за використану електроенергію між ВП ХАЕС, НДІ України, обленерго України і підприємствами -споживачами електроенергії згідно листа заявки фірми в сумі 623008,59 грн. З моменту проведення взаємозаліку за фірмою встановлюється борг в сумі переданої заборгованості. ЗАТ „Термометрія" зобов'язується на протязі 90 днів після проведення взаємозаліку поставити на адресу ВП ХАЕС обладнання згідно специфікації №2 на загальну суму 623008,59 грн. Вказана угода підписана ОСОБА_2 (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.12-13); протоколом проведення погашення взаємо заборгованості від 19.11.1998 року, згідно якого на суму 13008,59 грн. встановлюється заборгованість фірми перед ВП ХАЕС. Вказаний протокол підписаний директором ДП Міністерства оборони України „Львівський проектний інститут" іншими посадовими особами, в тому числі зі сторони ЗАТ „Термометрія" крім головного бухгалтера і ОСОБА_2 (к.с.№1-21/07 т.1 а.с.81-82) та іншими матеріалами кримінальної справи.
Всім доказам місцевий суд дав належну оцінку та прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині, обґрунтовано перекваліфікувавши нею вчинене з ч.5 ст.191 на ч.2 ст.364 КК України.
Рішення міського суду про виправдання засудженої за ст.ст.209 ч.2, 366 ч.2 КК України мотивовано і правильно, є законним і справедливим.
Покарання засудженій призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого нею злочину, її особистості, конкретних обставин по справі та обставин, що пом'якшують покарання. Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.
Доводи прокурора про необхідність засудження ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5, 209 ч.2, 366 ч.2 КК України не можуть заслуговувати на увагу, оскільки місцевим судом цілком обґрунтовано перекваліфіковано її дії із заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм становищем, привласнення та розтрата вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах на умисне з корисливих мотивів використання службовою особою становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки юридичним особам та виправдано за вчинення фінансових операцій з грошовими коштами та іншим майном, а також за службове підроблення з підстав недоведеності її вини.
Його твердження про м'якість обраного засудженій покарання та з необхідністю обрання більш суворого, не узгоджуються з сукупністю наведених у вироку обставин, які істотно пом'якшують його, дають підстави визнати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не ґрунтуються на вимогах кримінального закону про загальні засади призначення такого.
Міський суд встановив, що ОСОБА_2 є раніше не судимою, особою пенсійного віку, хворіє на гіпертонічну хворобу другого ступеня, потребує постійного нагляду та медичного лікування.
За таких обставин колегія суддів вважає, що з врахуванням цілої низки обставин, які суттєво пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, призначене ОСОБА_2 покарання є цілком достатнім для її виправлення і запобіганню вчинення нею нових злочинів.
З врахуванням викладеного підстав для скасування вироку, постановленням нового апеляційної інстанції з посиленням засудженій покарання, судова палата не знаходить.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК (1960 р.) та п.п.11, 15 розділу „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а:
вирок Нетішинського міського суду від 02 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов