копія
Провадження № 11/2290/736/2012
Справа № 2208/4637/2012 Головуючий в 1-й інстанції Мантуляк Ю.В.
Категорія: ст.ст. 15 ч.3,115 ч.1КК України Доповідач Суслов М. І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.10.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого -судді Суслова М.І.,
суддів Бережного С.Д., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Смакогуза І.А.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Вироком Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженця та мешканця м. Кам’янець -Подільського, АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні малолітній син, працюючого майстром державного підприємства НТК „Завод точної механіки"у м. Кам"янець-Подільський, раніше не судимого, -
визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст.124 КК України, та звільнено на підставі п. „в" ст.1 та ст.6 Закону України від 08 липня 2011 року „Про амністію у 2011 році" від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.342 КПК України ОСОБА_2 звільнено з -під варти в залі суду негайно, до набрання вироком законної сили обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 20000 грн. моральної шкоди, держави - судові витрати в сумі 450 грн. 24 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи.
В задоволенні цивільного позову прокурора м. Кам'янець -Подільського в інтересах держави в особі органу державного управління -Міністерства охорони здоров'я України та Кам'янець -Подільської центральної районної лікарні про стягнення із ОСОБА_2 1621 грн. 40 коп. відмовлено у зв'язку з добровільним відшкодуванням останнім витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 12 березня 2011 року близько 8 год. 40 хв. в м. Кам'янець -Подільському, він, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля „Mersedes Benz S500", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який разом з ним рухався по проїжджій частині в м. Кам"янець-Подільському по Проспекту Грушевського, навпроти будинку №56, під час сварки із ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, при відсутності будь -якого суспільно -небезпечного посягання, неправильно оцінюючи дії потерпілого, який перебував за кермом власного транспортного засобу разом з своїм товаришем і рухався в напрямку виїзду із м. Кам'янець -Подільського, помилково припускаючи, що потерпілим позбавлено його волі і незабаром йому будуть спричинені тілесні ушкодження чи іншим чином може бути заподіяна будь-яка шкода, діючи в обстановці, яка давала йому достатні підстави вважати про реальне посягання на його життя і здоров'я, не усвідомлюючи помилковості свого припущення, невстановленим в ході досудового слідства твердим плоским травмуючим предметом, загострена частина якого може мати конструктивні особливості, характерні для клинка ножа, який знаходився в його руці, перевищивши межі захисту, що дозволялися в умовах відповідного реального посягання, умисно наніс два удари потерпілому ОСОБА_3, один з яких у праву ділянку шиї, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді різаної рани шиї з пошкодженням зовнішньої гілки сонної артерії, що призвело до крововтрати, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, а також удар цим же предметом в область правого плеча, спричинивши тілесне ушкодження у виді його рани у верхній третині, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягло короткочасний розлад здоров'я.
В поданій апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання важкості злочину та особі засудженого, постановити новий, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. При цьому вказує, що потерпілий не вчиняв ніяких активних дій, спрямованих на позбавлення засудженого волі та спричинення йому тілесних ушкоджень, які можна було б оцінити як посягання. Крім того зазначає, що про стійкість умислу ОСОБА_2 саме на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 свідчить той факт, що після нанесення першого удару ножем в життєво важливий орган, він намагався нанести ще кілька ударів, однак останній закрив шию руками, про що свідчать відповідні тілесні ушкодження на його руці.
Засуджений ОСОБА_2 вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку доводів апеляції, пояснення засудженого та його захисника на їх заперечення, перевіривши додатково надані характеризуючі особистість засудженого документи та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України, тобто в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, мотивовані дослідженими, перевіреними і проаналізованими в судовому засіданні доказами.
Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 свою вину визнав частково, а саме факт необережного спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та показав, що під час суперечки з ОСОБА_3, останній наніс йому декілька ударів в обличчя, після чого з своїм товаришем сіли в автомашину і знову обидва продовжували наносити удари кулаками, погрожуючи, що відвезуть його в кар'єр, де „опустять" та стратять. При цьому в мобільному режимі телефонував своєму родичу і просив приїхати в гранкар'єр для „розборок". Побачивши на днищі автомобіля розкладний ніж, він підняв його, розклав, а коли ОСОБА_3, побачивши ножа, різко загальмував, його по інерції штовхнуло вперед, він ножем спричинив тому поранення, відкрив двері транспорту і вибіг з машини. Про те, що він спричинив будь -які тілесні ушкодження не знав, йому не було відомо про порушення щодо нього кримінальної справа і оголошений розшук.
Разом з тим, його і захисту доводи про спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження з необережності, оскільки по інерції у зв'язку із різким гальмуванням автомобіля він мін спричинити поранення водію, не ґрунтуються на перепровірених в судовому засіданні матеріалах справи, не узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що перебуваючи в автомобілі ОСОБА_3, під час суперечки останнього із ОСОБА_2, той наніс потерпілому удар ножем в шию і лише тоді автомобіль зупинився та спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_5, з пояснень якого вбачається, що тілесне ушкодження шиї могло бути спричинене лише від удару із прикладанням значної сили, оскільки при різкій зупинці автомобіля рана мала б декілька порізів.
Об'єктивно вина засудженого підтверджується протоколом огляду салону автомобіля „Mersedes Benz S500", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в ході якого виявлено та вилучені численні сліди бурої речовини, сході на кров, а також вилучено куртку потерпілого ОСОБА_2 (т.1 а.с.10-17); висновком судово -медичної експертизи №174 від 1 липня 2011 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї з пошкодженням зовнішньої гілки сонної артерії, що призвело до гострої крововтрати, гемарогічного шоку ІІІ ступеня, яке могло утворитися від дії предмету з ріжучою травмуючою поверхнею, можливо ножа за умов і в термін, вказаний в обставинах справи, тобто 12 березня 2011 року і по степені тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення (т.1 а.с.31-32); висновком судово -медичної експертизи ;413 від 29 травня 2012 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани правого плеча у верхній третині, яке по степені тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (т.2 а.с.53-54); висновком судової медико -криміналістичної експертизи №44-мк від 20 травня 2011 року, згідно якого на поверхні чоловічої балонової куртки, яка належала потерпілому ОСОБА_3, було виявлено одиничне проникаюче наскрізне колото -різане пошкодження тканини, розташоване у верхніх третинах правої половини спинки куртки та задній поверхні її правого рукава, виявлене одиночне проникаюче наскрізне колото -різане пошкодження тканини утворилось від одноразової колюче -ріжучої дії твердого плоского травмуючого предмету, занурена частина якого може мати конструктивні особливості характерні для клинка ножа, шириною не більше 16 мм, із недеформованим гострокутним вістрям, одним достатньо -гострим лезом та тупим, товщиною не менше на 1,0 мм „обушком" -„П" подібної форми на поперечному перерізі (т.1 а.с.95-98); висновком судово -імунологічної експертизи №119 від 25 березня 2011 року, відповідно до якого на двох матках марлі знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої знайдені антигени А та Н, тобто кров може походити від ОСОБА_3 (т.1 а.с.53-55) та іншими матеріалами кримінальної справи.
Всім доказам місцевий суд дав належну оцінку і обґрунтовано прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у разі перевищення меж необхідної оборони, вірно перекваліфікувавши його дії з ч.3 ст.15-ч.1 ст.115 на ст.124 КК України.
Застосовуючи до засудженого вимоги п. „в" ст.1 та ст.6 Закону України „Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року та звільняючи його від кримінальної відповідальності, судом враховано, що у останнього на утриманні знаходиться малолітня дитина (т.1, а.с.76).
Колегія суддів за наведених вище підстав вважає, що не можуть бути задоволеними вимоги державного обвинувача про необхідність скасування вироку місцевого суду з підстав невірної кваліфікації судом дій засудженого ОСОБА_2 за ст.124 КК України, а саме в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, оскільки дії винного по нанесенні тому тілесних ушкоджень були викликані необхідністю перешкодити водію транспортного засобу відвезти його в кар'єр для „розборок", вказане підтверджується сукупністю доказів, дослідженими в судовому засіданні, в першу чергу поясненнями самого потерпілого та свідка ОСОБА_4, які були безпосередніми учасниками конфлікту, повністю узгоджуються послідуючою поведінкою засудженого, який не повертався в місто з підстав побоювання помсти від потерпілого та спростовується вимогами матеріального права, згідно яких в останнього виник стан уявної оборони, під час якого хоча ?ОСОБА_6 та особливої ситуації ( його перебування в автомобілі із заблокованими дверима та з двома особами, налаштованими стосовно нього вороже), виникло помилкове враження про реальну загрозу вчинення стосовно нього суспільно -небезпечного посягання.
З наслідками вирішення судової справи погодився і потерпілий ОСОБА_6, який особистою розпискою як в суді першої інстанції, так і при розгляді вимог державного обвинувача в апеляційній інстанції, просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок - без зміни, оскільки будь -яких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 немає.
Твердження прокурора про м'якість обраного засудженому покарання та необхідність обрання більш суворого не ґрунтується на вимогах матеріального права, не узгоджується з мотивацією місцевого суду про наявність обставин, які в своїй сукупності істотно пом'якшують призначене винному покарання і дають підстави визнати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого та спростовуються вимогами кримінального закону про загальні засади призначення такого.
При цьому судова палата вважає за необхідне відмітити про суб'єктивне бачення апелянтом обставин скоєного ОСОБА_2 злочинного посягання, оскільки участь в судовому розгляді справи в місцевому суді він приймав лише в кінці судового слідства з 1 серпня 2012 року при допиті судово -медичного експерта та при дослідженні матеріалів справи, не бувши учасником дослідження обставин спричинення засудженим тілесних ушкоджень потерпілому, а його виступ в судових дебатах зводився лише до міркування про вірну кваліфікацію органами досудового слідства вчиненого винним за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України без аналізу показань підсудного, потерпілого і свідків.
За таких обставин підстав до скасування вироку, постановлення нового з обранням засудженому реальної міри покарання, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,-
у х в а л и л а:
Вирок Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 02 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов