ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2012 року справа № 5020-1068/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз»
(99003, м. Севастополь, вул. Гідрографична,1),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська соляна компанія»
(99055, м. Севастополь, вул. Генерала Острякова,198-23),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державної фінансової інспекції в м. Севастополі
(99001, м. Севастополь, вул. Будіщева,9)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99057, АДРЕСА_1)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(99014, АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості за договором у розмірі 86095,20 грн.,
суддя Щербаков С.О.
за участю:
представника позивача -Подрез-Ряполової І.В., довіреність № 26 від 27.01.2012;
представника відповідача -Власова Ю.А., довіреність №09/ю від 16.10.2012;
представника третьої особи (Державної фінансової інспекції у м. Севастополі) -не з`явився,
третьої особи -ОСОБА_1, посвідчення водія НОМЕР_1 від 16.01.1998,
третьої особи (ФОП ОСОБА_2) -не з`явилась,
Суть спору:
21.09.2012 публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська соляна компанія», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 86095,20 грн.
Позовні вимоги з посиланням на статі 173, 179, 343 Господарського кодексу України, статті 526-532, 638-640 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем послуг за договором, які фактично не підтверджені, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 86095,20 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.09.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначений розгляд справи на 15.10.2012. Також судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державну фінансову інспекцію в м. Севастополі.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 15.10.2012 на 05.11.2012 та 05.11.2012 на 21.11.2012. Крім того, в судовому засіданні 05.11.2012 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
У судове засідання 21.11.2012 з`явились представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог. Раніше відповідач надав відзив на позов, в якому зокрема вказував, що відповідач належним чином виконав роботи відповідно до умов договору. Також зазначив що у позивача відсутні належні та допустимі докази та правові підстави вважати, що відповідач не надав за вказаним договором послуг на заявлену позивачем суму.
В судове засідання не з`явився представник Державної фінансової інспекції у м. Севастополі, раніше через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо предмету позову, в яких зокрема вказував, що проведеною Державною фінансовою інспекцією у м. Севастополі перевіркою встановлено, що відповідач надав до сплати акти за надання кур'єрських послуг по доставці рахунків споживачам газу у сумі 86095,20 грн., виконання яких фактично не підтверджено зустрічною звіркою у підрядників відповідача. В судове засідання з`явилась третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який пояснив, що виконав роботи за договором з відповідачем у повному обсязі. В судове засідання не з`явилась фізична особа-підприємець ОСОБА_2, яка про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду від 05.11.2012 не виконала.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 21.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,
ВСТАНОВИВ:
26.01.2012 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська соляна компанія»(далі -відповідач) було укладено договір №08 закупівлі послуг кур'єрських, що не відносяться до національної пошти (індивідуалізовані послуги міських розсильних) за державні кошти (далі -договір) , відповідно до п.1.1. якого, відповідач зобов'язується у 2012 році надати позивачу кур'єрські послуги, що не відносяться до національної пошти (індивідуалізовані послуги міських розсильних), а позивач -прийняти і оплатити такі послуги (а.с. 10-13).
Кількість виконуваних за цим Договором робіт зазначені у Додатку №1 (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору, ціна цього Договору становить 1098720,00 грн.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що згідно з розрахунками в об'ємах замовлених послуг перераховується передоплата з поточного рахунку позивача на поточний рахунок відповідача впродовж 5-ти банківських днів на підставі виставленого рахунку у розмірі 50%. На підставі виставленого рахунку і підписаного сторонами акту виконаних робіт (зроблених послуг) робиться остаточний розрахунок з відповідачем. На суму оплати надається податкова накладна.
Згідно п.5.4. Договору, в цілях належного виконання прийнятих на себе зобов'язань з надання послуг, відповідач був зобов'язаний, крім того, надати позивачу наступні документи: рахунок -1 прим, акт виконання послуг -2 прим., податкову накладну -1 прим.
У пункті 6.1.2. договору визначено, що позивач зобов'язаний прийняти надані послуги згідно з актом приймання-передачі послуг.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач надавав позивачу акти про надання послуг за договором, які були підписані представниками сторін і скріплені печатками, та виставляв відповідні рахунки (а.с. 75-84).
Згідно п.6.3.4. Договору, відповідач зобов'язаний у термін до 20 числа кожного місяця доставити за адресою кожного споживача рахунки з якісним двостороннім друком, вкладеним до конверту (розміром 75мм*210мм), за природний газ.
Пунктом 11.1. Договору, сторони передбачили строк дії цього Договору, який набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним Договором зобов'язань.
Відповідно до п. 7.4. Договору, всі спори й розбіжності в процесі виконання даного Договору сторони вирішують шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спірних питань за взаємною згодою, справа по спору розглядається у суді відповідно до вимог чинного законодавства України.
Крім цього, відповідачем були укладені договори підряду (субпідряду) від 26.01.2012 та від 01.02.2012 з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до умов яких ФОП ОСОБА_1 був зобов'язаний роздрукувати рахунки за послуги споживачам позивача, а за договором з ФОП ОСОБА_2, остання була зобов'язана до 20 числа кожного місяця доставляти за адресою кожного споживача рахунки (а.с.89-96).
Актом Державної фінансової інспекції у м. Севастополі за результатами ревізії, проведеної у позивача 27.07.2012 встановлено, що за результатами співставлення даних, відображених в актах наданих відповідачем послуг позивачу за вказаним договором та результатів зустрічної звірки у відповідача по взаємовідносинам з позивачем, а також зустрічних звірок у третіх осіб ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по взаємовідносинам з відповідачем було встановлено, що надані відповідачем послуги позивачу за актами фактично не підтверджені зустрічною звіркою у третіх осіб ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В зв'язку із чим, 07.08.2012 третьою особою на адресу позивача була направлена вимога, про усунення порушень, виявлених ревізією, та було зобов'язано позивача прийняти заходи щодо забезпечення стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 86095,20 грн.
13.08.2012 позивач, посилаючись на зазначений акт, направив на адресу відповідача претензію про повернення грошових коштів, сплачених позивачем за кур'єрські послуги, виконання яких фактично не підтверджено зустрічною звіркою у підрядників відповідача в сумі 86095,20 грн.
27.08.2012 відповідач відповів на претензію, зазначаючи про відхилення претензії, зокрема з тих підстав, що відповідачем були у повному обсязі виконані роботи по наданню послуг відповідно до умов Договору.
Таким чином, позивач вважає, що враховуючи вимогу Державної фінансової інспекції в м. Севастополі, відповідач повинен повернути йому грошові кошти, сплачені ним за послуги по договору, виконання яких фактично не підтверджено зустрічною звіркою у підрядників відповідача на суму 86095,20 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України, встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Умовами, передбаченими в п.5.4. Договору, відповідач як постачальник був зобов'язаний надавати позивачу наступні документи первинного бухгалтерського обліку: рахунок 1 прим., акт виконання послуг 2 прим., податкову накладну, 1 прим.
Ці вимоги відповідачем були виконані, що не спростовувалось представником позивача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження надання послуг за Договором надав позивачу акти про надання послуг, які позивач підписав зі свого боку, та сплатив їх вартість. При цьому, в актах відсутні посилання з боку позивача на невідповідність цих послуг вимогам Договору.
Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, проаналізувавши зміст Договору, а також надані докази, судом не встановлено порушення умов Договору з боку відповідача.
Доводи представника позивача та третьої особи про те, що відповідачем не були надані послуги з доставки рахунків споживачам природного газу на суму 86095,20 грн., оскільки, на думку позивача, ці послуги не підтверджуються документально, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Предметом договору №08 від 26.01.2012 є роздрукування та доставка рахунків на адресу кожного споживача за спожитий природний газ на території міста Севастополя.
Отже, отримувачем послуги за Договором є споживачі природного газу на території міста Севастополя.
Умовами договору №08 від 26.01.2012 не передбачено складання постачальником послуги певних документів із споживачами газу, що підтверджують отримання ними рахунків на оплату послуг із газопостачання, а є лише вичерпний перелік документів, які повинен надати відповідач позивачу, визначений у пункті 5.4. цього Договору.
У пункті 6.3 цього Договору визначені умови його виконання, в якому не передбачено отримання відповідачем відмітки про вручення рахунків споживачам газу та складення звіту про доставку.
Крім цього, суд зауважує, що у пункті 7 частини 2 статті 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»визначено, що акт виконаних робіт із споживачами газу, що є населенням не складається.
Позивачем не було надано доказів про наявність претензій у споживачів газу, що є населенням відносно неотримання ними рахунків про сплату за спожитий природний газ.
До того ж, на виконання п. 6.2.2 Договору позивач в свою чергу, у разі сумніву у якості та кількості послуг що надаються відповідачем, мав право вибірково здійснювати перевірку щодо отримання споживачами газу послуг, зазначених у Договорі .
Проте, відомостей про здійснення відповідного контролю з боку позивача суду надано не було.
Посилання позивача на те що у субпідрядників відповідача ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 відсутні первинні бухгалтерські документи щодо роздрукування та доставки поштових рахунків споживачам природного газу на суму 86095,20 грн., не дає суду підстави вважати, що відповідачем не виконувались умови Договору, оскільки Договір був укладений саме між позивачем та відповідачем, всі акти виконаних робіт у тому числі і на суму 86095,20 грн. були підписані як позивачем так і відповідачем, а доказів наявності претензій у споживачів газу відносно неотримання ними рахунків про сплату за спожитий природний газ суду надано не було.
За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивачем в підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем не надавались послуги на суму 86095,20 грн. за Договором.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 86095,20 грн., в зв'язку із чим у позові необхідно відмовити у повному обсязі.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення складено відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 26.11.2012.
Суддя С.О. Щербаков