номер провадження справи 30/43/12-19/1/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.12 Справа № 5009/1914/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авістар»
(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурові, 22)
До Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М. Кузьмина»
(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81)
Про стягнення 688 423,49 грн.
Суддя Давиденко І.В.
Представники сторін:
Від позивача Пастарнак В.С. -директор, наказ № 29/к від 19.05.10., протокол
№ 7 від 18.05.10., паспорт серія СВ 812967 від 29.01.03.
Від відповідача Берчук С.Г. -представник за довіреністю № 05 від 03.01.12.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду Запорізької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар»до Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором поставки № 11090433 від 13.03.09. в розмірі 688 423,49 грн., з яких: 623 309,06 грн. - основного боргу, 47 303,17 грн. - пені, 6 233,09 грн. - інфляційних втрат та 11 578,17 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, всупереч умовам Договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем в повному обсязі не виконані, а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість. Позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 5009/1914/12 призначено до розгляду судді Кагітіній Л.П.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.12. порушено провадження у справі № 5009/1914/12, справі присвоєно номер провадження 30/43/12, судове засідання призначено на 14.06.12. о 10-00.
Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10., у зв'язку тривалою хворобою судді Кагітіної Л.П., справу №5009/1914/12 передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.12. суддею Давиденко І.В. прийнято до свого провадження справу № 5009/1914/12, присвоєно справі номер провадження 30/43/12-19/1/12, судове засідання призначено на 14.06.12. о 10-00.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.02.12. за клопотанням позивача, з метою здійснення звірки між сторонами, розгляд справи № 5009/1914/12 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 03.07.12. о 10-00.
В судовому засіданні 03.07.12. представник позивача на підставі ст. 22 ГПК України надав письмові уточнення позовних вимог, в яких позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості в розмірі 501 458,51 грн., в т. ч. 450408,92 грн. - основного боргу, 35 576,76 грн. - пені, 4 504,08 грн. інфляційних втрат та 10 968,75 грн. - 3% річних.
Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Розглядаються вимоги позивача у визначеній в уточненнях позовних вимог сумі.
Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»у відзиві на позов з заявленими ТОВ «Дієг-Авіастар»вимогами не погоджується частково. При цьому, з сумою основного боргу з урахуванням уточнення позовних вимог відповідач погоджується, але, з нарахованими позивачем штрафними санкціями останній не згоден, з огляду на неправильне визначення дати виникнення зобов'язання по оплаті. Посилаючись на пункт 4.1 укладеного між сторонами Договору та положення Інструкції № П-7, відповідач вважає, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару у нього виникло з 24.10.11.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.12. підтримав викладені у відзиві на позов доводи.
Також, у судовому засіданні позивачем долучено до матеріалів справи підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків за спірним Договором, згідно з яким станом на 05.06.12. сума основного боргу становить 450 408,92 грн.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5009/1914/12.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Запорізької області, -
ВСТАНОВИВ:
13.03.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар»(Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. І.М. Кузьмина»(Покупець) укладено Договір поставки №11090433 (надалі -Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити феросплави та інші матеріали (в подальшому -товар) на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору, асортимент товару, кількість, вартість поставки, строки та додаткові умови поставки, вимоги до якості кожної партії товару, що постачається за даним договором, узгоджуються в Додатках (Специфікаціях) до даного договору, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100 % її вартості протягом 60 днів після прийняття ВТК зовнішнього приймання, при наявності оригіналу рахунку.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється на підставі даних, зазначених в товаросупровідних документах, та сертифікатах якості виробника.
Згідно з пунктами 5.3 та 5.4 Договору, приймання товару кількості та якості здійснюється Покупцем відповідності з Інструкцією "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по кількості" П-6, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1965 року та Інструкцією "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання по якості" П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року, з наступними змінами.
Пунктом 9.4 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Покупцем умов оплати товару, він сплачує пеню розмірі 0,05 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
За визначенням п. 12.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печаткою сторонами і діє до 31.12.09., а по грошовим зобов'язанням - до їх повного виконання.
Додатковими угодами № 1 від 23.12.09. та №2 від 22.10.10. строк дії даного Договору сторонами було продовжено до 31.12.11.
Як вказує позивач, 02.08.11. та 04.08.11. сторонами Договору були підписані чергові специфікації №№ 38 та 39, і ним, на виконання умов Договору відповідно до видаткових накладних № РН-0000047 та № 0000048 від 05.08.11. було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 623 309,06 грн., яка була прийнята відповідачем без зауважень.
За твердженням позивача, відповідач за поставлену йому продукцію розрахувався частково на суму 172 900,14 грн., сума заборгованості на час подання позову становить 450 408,92 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 05.06.12., який підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.
Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями наведених вище видаткових накладних та копіями банківських виписок по рахунку.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 501 458,51 грн., в т. ч. 450408,92 грн. - основного боргу, 35 576,76 грн. - пені, 4 504,08 грн. - інфляційних втрат та 10 968,75 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача -прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з долучених до справи копій наведених вище видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу продукцію на загальну суму 623 309,06 грн.
Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується переліченими накладними, які містять підпис уповноваженого представника Покупця та печатки підприємства відповідача.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 4.1 Договору передбачено строк оплати -протягом 60 днів з дати прийняття товару ВТК зовнішнього приймання, при наявності оригіналу рахунку.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 450 408,92 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 05.06.12.
Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.
Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.
Суд також приймає до уваги, що між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 05.06.12., згідно з яким загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 450 408,92грн.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Але, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 450 408,92 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 35 576,76 грн. - пені за порушення термінів оплати товару, 4 504,08 грн. - інфляційних втрат та 10 968,75 грн. - 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.4 Договору узгоджено, що у випадку порушення Покупцем умов оплати товару, він сплачує пеню розмірі 0,05 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.
Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню, а саме: сума пені складає 31 410,54 грн., сума інфляційних втрат -3 152,86 грн., сума 3% річних -7 831,02 грн.
При цьому суд зазначає, що при визначенні позивачем розміру штрафних санкцій, ним не було прийнято до уваги п. 4.1 укладеного між сторонами Договору, згідно з яким оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості протягом 60 днів з дати прийняття товару ВТК зовнішнього приймання.
Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності з п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (П-7), приймання товарів за якістю здійснюється протягом 20 днів з моменту отримання товару.
Таким чином, враховуючи умови Договору, неправомірно рахувати строк оплати з моменту здійснення поставки, оскільки строк з моменту поставки до моменту прийняття товару ВТК відповідно до п. 6 Інструкції П-7 може досягати 20 днів і нарахування штрафних санкцій за цей час є неправомірним.
Як свідчать матеріали справи, товар, поставлений 05.08.11. загальною вагою 9,908 т, був прийнятий ВТК зовнішнього приймання підприємства відповідача за Карткою передачі № 970 - 22.08.11.
Таким чином, зобов'язання відповідача по оплаті отриманого від позивача за видатковими накладними № РН-0000047 та РН-0000048 товару - до 22.10.11., а тому з цієї дати можливе нарахування штрафних санкцій.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму пені в розмірі 31 410,54 грн. - пені, 3 152,86 грн. - інфляційних втрат та 7 831,02 грн. - 3% річних.
Стосовно викладеного відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення сум штрафних санкцій, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається відповідач, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Тобто, наведена правова норма надає господарському суду право (а не встановлює обов'язок) зменшити розмір неустойки, що стягується.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, згідно з приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на тяжке фінансове становище, що підтверджується наданими бухгалтерськими документами.
В цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів.
Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним і сторонами не заперечується, що покладає на відповідача встановлену законом та Договором відповідальність.
Суд зауважує, що відповідач як суб'єкт господарювання, здійснює свою діяльність самостійно, ініціативно, на власний ризик, тож негативний результат його господарської діяльності сам по собі не може бути підставою для звільнення його від передбаченої Договором та законом відповідальності.
Проаналізувавши обставини справи та наведені відповідачем доводи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Крім того, слід зазначити, що до вимог про стягнення відсотків 3% річних та втрат від інфляції, які за своєю правовою природою не є неустойкою, положення п. 3 ст. 83 ГПК України взагалі не можуть застосовуватись.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Запорізької області, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар»задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81, код ЄДРПОУ 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22, код ЄДРПОУ 34884334) 450 408 (чотириста п'ятдесят тисяч чотириста вісім) грн. 92 коп. - основного боргу, 31 410 (тридцять одна тисяча чотириста десять) грн. 54 коп. - пені, 3 152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 7 831 (сім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 02 коп. - 3% річних, 9 828 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 59 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 07.07.12.
Суддя І.В. Давиденко