ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 2-2/1600-2006 (2-2/14349-05) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Муравйов О. В. |
судді | Коробенко Г. П. |
Фролова Г. М. |
розглянула |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта-тревел” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду |
від | 13.03.2006 року |
по справі | № 2-2/1600-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта-тревел” |
до | - Гурзуфської селищної ради, - Товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіре” |
третя особа | Державне підприємство “Кримське республіканське протизсувне управління” |
про | визнання недійсним договору |
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача: | Квасніков М.О. (дов. в справі) |
- відповідача 1: | Куршев М.О. (дов. № 0224.531 від 10.05.2006 року) |
- відповідача 2: | Рощин Є.К. (дов. №5 від 14.06.2006 року) |
- третьої особи: | не з’явився |
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г. та Фролова Г. М. розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта-тревел” був призначений на 11 год. 50 хв. 15.06.2006 року.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й. від 14.06.2006р. у зв’язку з відсутністю судді Полянського А. Г. для розгляду справи № 2-2/1600-2006 створена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Коробенко Г. П., Фролова Г.М. Відводів зазначеному складу суду не заявлено.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-16.01.2006 року (суддя Толпиго В. І.) позовні вимоги задоволені повністю: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1300 га, кадастровий номер 0111946800:01:006:0078 і розташована за адресою смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна в районі кафе “Сафарі”, укладений 28 липня 2004 року між Гурзуфською селищною радою м. Ялти АР Крим і Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Санвіре", стягнуто з Гурзуфської селищної ради та з ТОВ "Санвире" на користь ТОВ "Ялта-Тревел" по 42,5 грн. держмита та по 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 13.03.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий –Латинін О. А., судді –Сотула В. В., Котлярова О. Л.) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіре” та Гурзуфської селищної ради задоволені: рішення місцевого суду скасоване, в позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Ялта-тревел” відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ялта-тревел” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказану постанову неправомірною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1101-1 від 29.06.1992 р. “Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)”, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесений до загальнореспубліканської (державної) власності Автономної Республіки Крим.
Постановою Верховної Ради АРК від 19.02.2003р. № 444-3/03 “Про деякі питання, пов'язані з управлінням майном, що належить Автономній Республіці Крим” затверджений перелік берегоукріплювальних та протизсувних споруд, які належать АРК та знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління, у тому числі берегоукріплювальні споруди смт. Гурзуф, першій комплекс загальною довжиною 312 м у складі: гідротехнічна стіна, набережна, пляж з щебеню під захистом пляжеутримуючих споруд-бун з блоустроєм. Берегоукріплювальні споруди були побудовані по замовленню протизсувного управління, введені в експлуатацію та поставлені на баланс 13.05.1977р. рішенням Кримоблвиконкома № 299-р.
Берегоукріплювальні та протизсувні споруди пляжу “Прибій” № 4 у смт. Гурзуф м. Ялти є, як вірно встановлено місцевим господарським судом, власністю АР Крим і належать на праві повного господарського відання протизсувному управлінню, який є спеціалізованим підприємством, що має відповідні служби догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані. Це відповідає вимогам ст. 58 Земельного кодексу України від 25.10.2001р., ст. 85 Водного кодексу України і приписам пункту 3 Порядку використання земель водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 502.
Постановою Ради Міністрів АРК от 11.03.1997р. № 68 “Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, які піддаються впливу природних негативних природних процесів” з метою поліпшення робіт із захисту територій на Управління покладені функції замовника по проектуванню та будівництву всіх видів споруд інженерного захисту територій, нагляду та їх технічним станом на всій території Криму, а також функції головної координуючої організації по вирішенню цих питань. Також Кримському протизсувне управлінню доручено укласти довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплюючих споруд, які знаходяться на його балансі та фінансуванню робіт по капітальному ремонту та відновленню, незалежно від джерел фінансування їх будівництва.
Між ТОВ “Ялта-тревел” і Державним підприємством “Кримське республіканське протизсувне управління” строком на 20 років укладено договір користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами № 38 від 02.04.2002 р.
За вищезазначеним договором користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами № 38 від 02.04.2002 р. ТОВ “Ялта-тревел” отримало від ДП “Кримське республіканське протизсувне управління” в користування берегоукріплювальні, протизсувні і пляжні споруди пляжу “Прибій” № 4 у смт. Гурзуф та зобов'язалося користуватися цим майном відповідно до умов договору, забезпечувати додержання норм протизсувного режиму і технічних умов Управління.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Гурзуфської селищної ради м. Ялти АР Крим із заявою вих. № 23 від 31.10.2003 p., яка була одержана відповідачем 03.11.2003 p., з проханням передати в оренду для організації пляжного відпочинку земельну ділянку площею 0,2 га, на якій розташовані берегоукріплювальні і протизсувні споруди пляжу № 4 у смт. Гурзуф м. Ялти, передані йому в користування згідно договору користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами № 38 від 02.04.2002 p., укладеному з ДП “Кримське республіканське протизсувне управління”.
У відповідь позивачем було отримано лист вих. № 0219.820 від 08.01.2004 р. за підписом в. о. Гурзуфського селищного голови Літвіна О. П., де повідомлялось, що зазначена заява розглянута на постійній депутатській комісії з курортів, будівництва, архітектури і землекористування 26.12.2003 p., де було прийняте рішення: “... відмовити у зв'язку з систематичним невиконанням рішень Гурзуфського виконкому і сесії зі скасування плати за вхід на пляж і надання послуг населенню”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Гурзуфська селищна рада м. Ялти порушила вимоги ст. 47 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, де встановлено що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Тобто депутатська комісія місцевої ради не є органом, який має право приймати такі рішення про відмову в наданні земельної ділянки в орендне користування; таке рішення може прийматися лише на сесії місцевої ради у відповідності із законодавством.
Позивач повторно звернувся до Гурзуфської селищної ради м. Ялти АР Крим з заявою вих. № 103 від 15.07.2004 р. про видачу дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2 га від будинку творчості ім. К.А. Коровіна до буни № 1, де розташовані берегоукріплювальні і протизсувні споруди пляжу № 4 у смт. Гурзуф м. Ялти. До заяви були додані копія зазначеного договору користування берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами № 38 від 02.04.2002 р. і копія геодезичної зйомки вказаної території.
Згідно листа вих. № 0219.990 від 03.08.2004 р. за підписом Гурзуфського селищного голови Гамаля В.Р. позивачу було запропоновано додати необхідні документи. Разом із супровідним листом вих. № 114 від 10.08.2004 р. витребувані документи було передано першому відповідачу нарочним (одержані секретарем 10.08.2004 p.).
Однак, ні на час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час перегляду в апеляційній інстанції судового рішення, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду його заяви, тобто фактично цю заяву про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки було залишено першим відповідачем без розгляду та без відповіді, чим порушено вимоги частини 5 ст. 123 Земельного кодексу України, де встановлено, що відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи № 2-2/1600-2006 та підтверджено поясненнями представників сторін, під час розгляду господарської справи № 2-2/12928-2005 за позовом ТОВ “Ялта-тревел” до виконкому Гурзуфської селищної ради м. Ялти АР Крим і ДП “Кримське республіканське протизсувне управління” про визнання права власності і усунення перешкод в користуванні майном з'ясувалось, що між Гурзуфською селищною радою м. Ялти АР Крим і ТОВ фірмою “Санвіре” 28 липня 2004 року строком на 10 років було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, на якій розташоване майно - берегоукріплювальні та протизсувні споруди пляжу „Прибій" № 4 у смт. Гурзуф м. Ялти, яке належить третій особі ДП “Кримське республіканське протизсувне управління” та знаходиться в користуванні ТОВ “Ялта-тревел” згідно вищезгаданого договору № 38 від 02.04.2002 р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки у договорі оренди земельної ділянки, яка згідно ст. 58 Земельного кодексу України відноситься до складу земель водного фонду, зазначено, що спірна земельна ділянка передана Гурзуфською селищною радою м. Ялти АР Крим в оренду ТОВ “Санвіре” для “обслуговування захисної берегової смуги пляжної зони”. Однак, що визнається касаційною інстанцією, вказане суперечить вимогам ст. 85 Водного кодексу України і приписам пунктів 3 і 4 Порядку використання земель водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 502., якими встановлено, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані, у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам (далі юридичні та фізичні особи) для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Таким спеціалізованим підприємством на території АР Крим, у якому створено зазначені служби догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані, є, про що вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, Державне підприємство “Кримське республіканське протизсувне управління”.
Зазначення у договорі оренди берегозахісної гідротехнічної споруди як штучного пляжу з щебеню та її подальша передача в орендне користування разом із спірною земельною ділянкою, вказану у договорі як “відкриті землі без рослинного покрову чи з незначним рослинним покровом, кам'янисті місця, галька”, є неправомірним, оскільки перший відповідач не має законних повноважень по розпорядженню державним (АР Крим) майном, яке належить третій особі на праві повного господарського відання і знаходиться в користуванні позивача згідно вищезазначеного договору № 38 від 02.04.2002 р.
Фактично, згідно спірного договору оренди ТОВ “Санвіре” першим відповідачем, в порушення вимог закону, передано гідротехнічні споруди, належні ДП “Кримське республіканське протизсувне управління”, нібито з метою “обслуговування захисної берегової смуги пляжної зони”.
Однак, що визнається касаційною інстанцією, з огляду на вищенаведене у ТОВ “Санвіре” для здійснення цього виду діяльності немає жодних законних підстав, спеціалізованих служб та повноважень.
Вищезгадане також підтверджується висновками ДП “Кримського республіканського протизсувного управління”, викладеними в інформаційному листі вих. № 1313 від 09.09.2005 p., адресованому на ім'я Міністра будівельної політики, архітектури і житлово-комунального господарства АР Крим Бабенка Г.А.
Також Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на те, що форма та зміст спірного договору оренди не відповідають Типовому договору оренди земельної ділянки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 відповідно до ст. 14 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі”.
Так в договорі не містяться відомості про об'єкти - споруди, розташовані на ділянці. Навпаки, в пункті 2.7. договору неправомірно зазначено, що на спірній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти інфраструктури.
Наведене свідчить про те, що сторони при укладанні спірного договору не мали на меті настання тих правових наслідків, які можуть бути обумовлені договором оренди саме та лише земельної ділянки.
Тобто, Гурзуфська селищна рада м. Ялти АР Крим, в порушення зазначених вимог законодавства, з перевищенням наданих їй законом повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, за наявності у її посадових осіб інформації щодо належності майна пляжу третій особі і знаходження цих берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд в користуванні позивача, передала другому відповідачеві зазначену земельну ділянку разом із цими спорудами; фактично незаконно передала в користування другому відповідачеві ці споруди.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.
Однак, на порушення згаданих вимог закону за наявності на час укладення спірного договору що якнайменше двох клопотань - від ТОВ “Ялта-тревел” і від ТОВ фірми “Санвіре” - перший відповідач без проведення аукціону або конкурсу уклав спірний договір саме з ТОВ фірмою “Санвіре”.
За таких обставин, зазначений договір оренди підлягає визнанню недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина 3 ст. 203 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки, наведені в рішенні суду першої інстанції, зроблені на підставі наявних в справі доказів, яким дана належна правова оцінка, а тому підстав для скасування рішення місцевого суду немає.
Посилання в постанові апеляційної інстанції на рішення Гурзуфської селищної ради № 11 від 04.03.2004р. та № 9 від 15.10.2003р. як на підставу для відмови в позові, оскільки зазначені рішення не скасовані та не оскаржені, суд касаційної інстанції вважає помилковим, оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Встановивши, що берегоукріплювальні та протизсувні споруди належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі Кримського протизсувного управління на праві повного господарського відання, апеляційний господарський суд повинен був дати оцінку зазначеним вище рішенням Гурзуфської селищної ради та дійти висновку про невідповідність їх закону, а тому відхилити доводи відповідачів, які грунтувалися на цих рішеннях. Невиконання цього призвело до порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 4 ГПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу позивача та скасовуючи рішення суду першої інстанції, припустився порушень норм матеріального та процесуального права, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а касаційна скарга позивача - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта-Тревел” задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 року по справі № 2-2/1600-2006 скасувати.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12-16.01.2006 року по справі № 2-2/1600-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя | О. В. Муравйов |
Судді | Г. П. Коробенко |
Г. М. Фролова |