Справа №22-4947-2007р. Головуючий в 1-й інстанції Чередниченко B.C.
Категорія-21 Доповідач Осіян О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2007 року. м. Дніпроіістровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Рудь В.В. суддів Осіяна О.М. , Ремеза В.А. при секретарі Горобець К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Тернівці
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Тернівці про перерахунок щомісячних страхових виплат, -
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Тернівці вказуючи на те, що кожного року за період із 2002 року відповідачем були винесені постанови відповідно до яких йому були перераховані страхові виплати, пов'язані із втратою здоров'я на виробництві, із застосуванням коефіцієнтів, встановлених Фондом соціального страхування, на основі постанов правління цього Фонду. Коефіцієнти визначені в таких величинах: у 2002 році -1, 193, у 2003 році 1, 182, у 2004 році - 1, 152, у 2005 році - 1, 238, у 2006 році - 1, 203. Він вважає, що даний перерахунок здійснено з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач застосовував для визначення коефіцієнтів реальну заробітну плату, а не середню заробітну плату за даними органу виконавчої влади з питань статистики, як це передбачено ст. 29 Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Тому при проведенні перерахунку повинні бути "застосовані коефіцієнти Державного комітету статистики України, які складають: у 2001 році -1, 352, у 2002 році - 1, 210, у 2003 році - 1, 228, у 2004 році -1, 275, у 2005 році - 1, 367. Застосований відповідачем коефіцієнт, склав суму перерахунку меншу, ніж та, яку необхідно було виплачувати, а за період із 2002 року по 01.12.2006 року сума доплати повинна становити 13 140, 78 гривень.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2007 року позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 із відповідача 13 140, 78 гривень заборгованості по страхових виплатах, а також стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 1, 5 гривень. Відповідача зобов'язано проводити виплати страхових сум позивачу у розмірі 1799, 25 гривень щомісячно, починаючи із 01 грудня 2006 року, відповідно до
вимог ч.2 ст. 29 Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинило втрату п рацездатності».
У апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Тернівці ставить питання про скасування рішення суду як незаконного і не обгрунтованого, та про відмову у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що відповідач зобов'язаний керуватися рішеннямим Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України і для застосування інших коефіцієнтів при перерахунку виплат, немає підстав. Рішення правління прийняті у межах його компетенції є обов'язковими для страхувальників та застрахованих, а тому немає підстав для задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що для перерахунку страхових виплат позивачеві, необхідно застосувати коефіцієнти зростання середньої заробітної плати, які вказуються Державним комітетом статистики України. Застосування саме цих коефіцієнтів, а не застосованих відповідачем, відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, що спричинив втрату працездатності».
Згідно ч.2 ст. 29 Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності» перерахунок сум щомісячних страхових виплат здійснюється також у випадку зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки, за даними Центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Такий перерахунок Проводиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Таким чином, ця норма закону містить обов'язкову умову застосування для перерахунку саме зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, а не реальної заробітної плати, оскільки вона вказує на необхідність перерахунку саме із врахуванням таких даних, а не тих, які визначені Правлінням Фонду соціального страхування. Застосовуючи інші дані для перерахунку, відповідач порушує вимоги законодавства, що призводить до нарахування меншої суми страхової виплати позивачам, чим порушуються їх права.
А тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Тернівці відхилити, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України з моменту її проголошення.