Справа №2-1087/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сольона Н.М.

Номер провадження 22-а/1890/20984/12 Суддя-доповідач - Литовченко

Категорія - 99

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Литовченко Н. О.,

суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області

про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести перерахунок і виплату доплати до пенсії «дітям війни»,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області (далі - Управління) щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі державної допомоги позивачу.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 16 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводить, що поклавши на відповідача обов'язок виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

У 2009 та 2010 роках дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у 2009 та 2010 роках мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 16 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 червня 2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -