Справа №22 -1410|08 Головуючий у 1 інстанції Завгородній Є.В. Категорія 5 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С.
при секретарі Салабай М.В.
за участю адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа: відділення громадянства імміграції реєстрації фізичних осіб Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.
Зазначали, що вони є власниками кооперативної квартири АДРЕСА_1, а відповідачка - онукою брата ОСОБА_1, мати якої померла. У зв'язку з необхідністю одержання паспорта відповідачкою по досягненню повноліття, вона звернулась за допомогою до ОСОБА_1 про прописку в належній їй квартирі та опікунство. 19 листопада 2007 року виконком Кіровоградської міської ради призначив позивачку опікуном і відповідачка прописалась в спірній квартирі, але ніколи не проживала в ній. Оскільки відповідачка не знімається з реєстраційного обліку, вони вимушені оплачувати за неї всі комунальні послуги, що створює перешкоди в користуванні квартирою. Тому і просили суд усунути ці перешкоди шляхом зняття відповідачки з реєстраційного обліку третьою особою.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що у відповідачки через її реєстрацію разом з позивачками виник статус члена сім'ї, а правове регулювання вказаних житлових відносин визначається Житловим Кодексом України. Позивачками не надано доказів свідомого залишення відповідачкою житла і добровільного обрання собі іншого постійного місця проживання, що такі дії вчинені нею з власної волі, а не під впливом інших обставин.
В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, зокрема, що позов пред'явлений за нормами Цивільного Кодексу про усунення перешкод в користуванні квартирою, яка є тільки їх власністю. Відповідачка в ній ніколи не проживала, а тільки була за її проханням прописана для отримання паспорту при досягненні повноліття. Проте, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно вирішено спір.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачів, їх представника, які підтримували доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до п.п. 3,5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що правове регулювання вказаних житлових відносин визначається Житловим Кодексом України, оскільки через реєстрацію у відповідачки разом з позивачками виник статус члена сім'ї, не звернувши, зокрема, при цьому уваги на законодавче визначення цього статусу.
Із матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлений за ст.ст. 386, 391 ЦК України щодо захисту права власності, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Спосіб захисту права власності на квартиру суд визначає на вимогу власника залежно від тих порушень його права, які він вимагає усунути ( а.с.3,4,17,18).
Проте, суд, без зміни вимог позивачами, вирішив спір за нормами Житлового Кодексу, не розглянувши заявлених позовних вимог.
Крім того, суд ухвалив заочне рішення без дотримання вимог ст. ст. 74, 76, 224 ЦПК України.
В матеріалах справи відсутні відомості про належне вручення відповідачці судової повістки. А отримання по цьому спору повістки позивачами для передачі відповідачці не можна вважати належним повідомленням та визнати обґрунтованим.
Наведене свідчить про те, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п. 3,5 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: