ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" листопада 2012 р. Справа № 5016/2079/2012(10/79)
за позовом "LBV Trading Limited" ("ЛБВ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") Англія, Лондон W4 3HR
адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36 Д, 3-й під'їзд, 2-й поверх (представник за довіреністю Дудник О.С.)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно -паперовий комбінат", 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, офіс 2.12
про стягнення боргу в сумі 12346,04 євро
Суддя А.П. Алексєєв
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: "LBV Trading Limited" ("ЛБВ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") Англія, Лондон W4 3HR (далі -позивач) звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківський картонно -паперовий комбінат" (далі -відповідач) коштів у сумі 9366 євро, пені в сумі 2217,03 євро, збитків від інфляції в розмірі 318,44 євро та 3% річних в розмірі 444,57 євро, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі в сумі 2476 грн.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.09.2012 року порушено провадження у справі № 22/5025/1030/12, під час розгляду якої судом встановлено, що справа непідсудна господарському суду Хмельницької області.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.10.2012 року матеріали справи № 22/5025/1030/12 направлено за встановленою підсудністю - до господарського суду Миколаївської області.
Відповідно до порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи визначено суддю Алексєєва А.П., при цьому справі №22/5025/1030/12 присвоєно новий № 5016/2079/2012.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 28.11.2012 року судом оголошувалась перерва до 29.11.2012 року.
У судовому засіданні 28.11.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Представник відповідача відзивом заперечив проти заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, збитків від інфляції, а також просить застосувати позовну давність в один рік.
29.11.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
05.06.2009 року між сторонами укладено контракт №981-995/20-09 (далі -Контракт, а.с.29), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти товар та оплатити його вартість у розмірі, встановленому розділом 2. Сторонами визначено проводити розрахунки в іноземній валюті (євро).
Згодом, між сторонами були укладені додаткові угоди до Контракту: №1 від 02.06.2009 року, № 2 від 03.11.2009 року, № 3 від 12.03.2010 року, № 4 від 18.11.2010 року та № 5 від 14.01.2011 року, які є його невід'ємними частинами (п.13.4 Контракту).
Відповідно до п. 12.1 Контракту він є чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Так, додатковими угодами № 1 від 02.07.2009 року та № 3 від 12.03.2010 року сторони погодили зміну банківських реквізитів відповідача.
Згідно з умовами додаткової угоди № 2 від 03.11.2009 року сторони змінили суму Контракту та порядок її оплати.
Додатковою угодою № 4 від 18.11.2010 року сторони погодили зміну юридичної адреси позивача.
Додатковою угодою № 5 від 14.01.2011 року сторони визначили в новій редакції Специфікацію № 1, термін, вартість поставки та порядок оплати, в тому числі розділ 3 Контракту, згідно якого перша поставка товару має бути здійснена продавцем в строк до 15 лютого 2011 року на загальну суму 9366 євро.
Пунктом 2 додаткової угоди №5 від 14.01.2011 року, передбачено, що оплата здійснюється відповідачем на рахунок позивача шляхом банківського переказу в євро на розрахунковий рахунок продавця за затвердженим графіком:
- 30% від суми кожної з двох поставок товару - перший авансовий платіж на рахунок продавця протягом 7 днів з дня підписання Угоди двома сторонами;
- 35% від суми кожної з двох поставок товару - протягом 10-ти банківських днів після повідомлення продавцем про готовність товару до поставки;
- 35% від суми кожної з двох поставок товару - протягом 5-ти банківських днів після надходження товару на територію покупця за адресою вказаною в Контракті.
Датою поставки товару вважається дата позначки на митній декларації про прибуття товару на склад покупця за адресою: Україна, Хмельницька обл., с.м.т. Понінка, вул. Перемоги, буд. 34 «Понінківський КПК».
На виконання умов Контракту позивач у встановлені строки поставив товар вартістю 9366 євро, що підтверджується міжнародним товарним листом № 0399844 від 27.01.2011 року, в якому зафіксоване останнє проходження Хмельницької митниці (08.02.2011року), митною декларацією від 27.01.2011 року з відміткою Хмельницької митниці від 08.02.2011 року, сертифікатом походження від 27.01.2011 року за № 1-140/2011, атестатами якості № 1154101/5 та № 1152402/7 від 24.01.2011 року, пакувальним листом № 10/2011 від 25.01.2011 року, інвойсом № 200-09/4 від 21.01.2011 року.
З боку відповідача ніяких претензій стосовно неналежного виконання будь-якого з пунктів Контракту не надходило.
Положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зобов'язання щодо оплати за поставлений товар відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 9366 євро.
Несплатою боргу відповідач порушує права позивача, умови Контракту та вимоги ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України. За вказаними нормами зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
18.05.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 22), якою запропонував у строк до 01.06.2012 року повністю погасити борг. Як вбачається з матеріалів справи, зазначену претензію відповідач отримав 22.05.2012 року (а.с. 25), про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у встановлений термін зобов'язання не виконав.
30.05.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про продовження строку на добровільне виконання грошового зобов'язання в строк до 21.06.2012 року (а.с. 26). Однак, вимогу позивача щодо повного погашення боргу -відповідач не виконав, хоча отримав повідомлення 05.06.2012 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення (а.с. 28).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами; зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадку та порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до п.п. «а»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»платежі у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, в тому числі у валюті (євро), ґрунтуються на законі і Контракті, тому їх слід задовольнити.
Положеннями ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2.1.3 додаткової угоди № 5 від 14.01.2011 року встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити на рахунок продавця вартість товару не пізніше 5-ти банківських днів після поставки товару, тобто останнім днем оплати товару відповідачем є 15.02.2011 року, а прострочення настає вже з 16.02.2011 року.
Враховуючи те, що товар поставлений у встановлені строки (08.02.2011 року), то починаючі з 16.02.2011 року боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 11.1 Контракту передбачена відповідальність сторін, а саме: сторони несуть відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за Контрактом відповідно до законодавства України.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено забезпечення виконання зобов'язання неустойкою.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порядок застосування штрафних санкцій встановлений ст. 232 ГК України, згідно з ч.6 якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У даному випадку період за який нараховується пеня - з 16.02.2011 року по 16.08.2011 року.
В своєму позові позивач нараховує пеню на суму боргу, що утворилася за період з 14.02.2011 року по 29.08.2012 року і за його розрахунком (а.с. 17) ця сума становить 2217,03 євро.
Слід зазначити, що для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік. Статтями 256, 261 ЦК України встановлено, що позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Крім того, позивач не надав суду жодних пояснень щодо наявності поважних причин пропущення строку позовної давності по стягненню пені.
Згідно з ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що за захистом свого порушеного права з урахуванням річного строку позовної давності позивач міг звернутися до суду в термін до 15.08.2012 року, але фактично подав позовну заяву 07.09.2012 року, тобто за межами строку позовної давності.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та беручи до уваги дату надходження позову до суду -07.09.2012 року, заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову позивачу в стягненні пені в розмірі 2217,03 євро у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Внаслідок того, що позивачем був пропущений строк позовної давності по стягненню пені суд не перевіряв правильність нарахування суми пені і відмовляє у стягненні пені по суті.
Внаслідок прострочення відповідача позивач просить застосовувати приписи ст. 625 ЦК України -стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -з 14.02.2011 року по 29.08.2012 року та 3% річних від простроченої суми. За розрахунком позивача (а.с. 18, 19) ці суми дорівнюють 318,44 євро та 444,57 євро відповідно.
Однак з нарахуванням зазначених сум, починаючи з 14.02.2011 року (дати початку прострочення зобов'язання на думку позивача), суд не може погодитися з позивачем, виходячи з такого.
Право позивача заявляти до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних виникло не з 14.02.2011 року, а з 16.02.2011 року.
Як зазначає ВГСУ в своєму оглядовому листі від 26.07.2002 за № 01-8/870, національна валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, яка приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, а іноземна валюта є лише способом вираження грошових зобов'язань між суб'єктами підприємницької діяльності.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті -гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.
Як вже зазначалося раніше, сторонами визначено проводити розрахунки в іноземній валюті (євро), а, отже, суд відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції за прострочення платежу за Контрактом.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних за період з 14.02.2011 року по 29.08.2012 року в розмірі 444,57 євро.
Суд не погоджується з цим розрахунком, адже право щодо нарахування 3% річних виникло у позивача з 16.02.2011 року і нараховані відсотки складають 431,86 євро.
Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 9797,86 євро, з яких: 9366 євро -основна заборгованість за Контрактом та 431,86 євро -3% річних.
Відповідно до офіційного курсу Національного банку України (1 євро = 10,30 грн.) станом на 29.11.2012 року борг у євро в переведенні у гривню становитиме (9797,86 євро*10,30) 100917, 95 грн.
Відповідно до офіційного курсу Національного банку України (1 євро = 10,02 грн.) станом на 30.08.2012 року розмір позовних вимог у гривні повинен був дорівнювати (9797,86 євро* 10,02) 98174,55 грн. Отже сума судового збору дорівнювала (98174, 55 *2%) 1963, 49 грн. Таким чином, при частковому задоволенні позову позивачу необхідно повернути 512, 50 грн. на підставі ст. 49 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
За таких обставин позовні підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат»(юридична адреса: 30511, Хмельницька обл., вул. Перемоги, буд. 34, Полонський район, селище міського типу Понінка, Код ЄДРПОУ 36475570, р/р в іноземній валюті 26003057000190 (EUR) в Хмельницькому філіалі ПАТ «Комерційний Банк «Приват Банк», МФО 315405) на користь Компанії «LBV Trading Limited » (юридична адреса: Studio G3, Grove Park Studios, 188-192, Sutton Court Road, London W4 3HR, England, UK, реєстраційний номер 5558072, банківські реквізити: Beneficiary's Bank: NORDEA BANK DANMARK A/S International Branch DK-0900 Copenhagen, Denmark, Soft Code: 2040, S.W.I.F.T.: NDEADKKK, IBAN: DK9420005036132290, account № 5036132290, account name: LBV Trading Limited, London, England, UK) грошові кошти в 9797 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) євро 86 центів, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1963 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) грн. 49 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення інфляційних збитків та нарахування пені - відмовити повністю.
В частині стягнення 3% річних в сумі 12,71 євро -в позові відмовити.
Повернути Компанії «LBV Trading Limited»(юридична адреса: Studio G3, Grove Park Studios, 188-192, Sutton Court Road, London W4 3HR, England, UK, реєстраційний номер 5558072) із спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 512,50 грн., надміру сплаченого за квитанцією №30-601920 від 30.08.2012 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 30 листопада 2012 року.
Суддя А.П.Алексєєв