Провадження №1/1422/100/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Квєтки І.А.,

при секретарі -Коренець Н.А.,

за участю прокурора -Вишневської І.В.,

потерпілої -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снігурівка кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Снігурівка Миколаївської області, українця, особи без громадянства, з неповною середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, працездатного, не працюючого, невійськовозобов'язаного, в силу ст.89 КК України не судимого, без постійного місця проживання,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.162 ч.1, 185 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 26 січня 2012 року, близько 15-00 год., прийшов до будинку АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1, і який тимчасово винаймають для проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, для того, щоб переночувати у вказаному будинку з дозволу вказаних осіб, але не дочекавшись власниці будинку або осіб, які тимчасово винаймають це житло, не маючи їхнього дозволу, всупереч їх волі, шляхом пошкодження вхідних дверей будинку, зайшов до приміщення будинку, в якому ліг спати і перебував там до 27 січня 2012 року, приблизно до 08-00 год., тобто незаконно проник до житла та порушив конституційні права вищевказаних осіб, передбачені ст.30 Конституції України.

Крім того, він же, 27 січня 2012 року близько 08-00 години, перебуваючи у приміщенні вищевказаного будинку таємно викрав майно, яке знаходилося в будинку та яке належало ОСОБА_1, а саме: дві металеві частини пічної плити, алюмінієву миску, металеву вішалку та зимову куртку, а також таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_3 -дві алюмінієві сковорідки та алюмінієвий казанок, на загальну суму 1235 грн. Викрадене майно привласнив та розпорядився ним на свій розсуд.

По справі заявлено цивільний позов ОСОБА_1 на суму 1100 грн.

Підсудний вину свою та цивільний позов визнав повністю. Суду пояснив, що він не має постійного місця проживання, в зв'язку з чим 26 січня 2012 року прийшов до будинку, який винаймає його знайомий ОСОБА_3, для того, щоб попроситися в нього переночувати, але того дня будинок був зачинений і там нікого не було. Він відірвав дошку, яка була набита на вхідних дверях та відчинив через отвір внутрішній замок. Зайшовши до будинку без дозволу будь-кого, він ліг спати, а зранку захотів поїсти, а тому викрав з приміщення будинку металеві речі та продав їх ОСОБА_5 і отримані гроші витратив на власні потреби. Також з будинку викрав чоловічу куртку, яку постійно одягав в зимовий період, а коли потеплішало, то залишив її в лісопосадці неподалік від м. Снігурівка. У вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що матеріальна шкода до даного часу їй не відшкодована.

Підсудний заявив клопотання про слухання справи без дослідження доказів, яке судом, відповідно до ст. 299 ч. 3 КПК України, задоволено.

Суд кваліфікує дії підсудного за ст.ст. 162 ч.1, ст.185 ч.1 КК України, як незаконне проникнення до житла чи іншого домоволодіння особи та як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, вчинено злочини невеликої та середньої тяжкості, та особу винного, який характеризується посередньо.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд рахує: визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Суд не визнає обтяжуючою обставиною, зазначеною в обвинуваченні, як вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки судом встановлено, що підсудний не знав, що власником будинку, в який він проникав і з якого викрав певні речі, є особа похилого віку.

Суд зважаючи на особу підсудного, обставини та мотиви вчинених ним злочинів, його поведінку після їх вчинення, приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе й без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду та з обов'язковим залученням засудженого до праці, а тому з врахуванням обставин, що пом'якшують відповідальність, суд призначає підсудному міру покарання пов'язану з обмеженням його волі у межах мінімального розміру покарання даного виду.

Враховуючи те, що підсудний, перебуваючи на волі порушував обов'язки, пов'язані з раніше застосованим до нього органами досудового слідства запобіжним заходом, постійного місця проживання не має, ніде не працює, власної сім'ї не має, має задовільний стан здоров'я, суд приходить до висновку про необхідність заміни підсудному запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повній сумі, на підставі ст.1166 ЦК України.

Керуючись ст.ст.323, 334 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.162 ч.1, 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.162 КК України у вигляді 1 (одного ) року обмеження волі,

- за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох ) місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим, остаточно вважати ОСОБА_2 засудженим до 1 (одного) року обмеження волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -1100 (одну тисячу сто) гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Міру запобіжного заходу засудженому змінити на взяття під варту в залі суду.

Міру покарання засудженому рахувати з 13 серпня 2012 року.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з часу його проголошення, через Снігурівський районний суд.

СУДДЯ: