Справа №2-2452/08р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2008року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого -судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                           Бєлоус  В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу,

                            В С Т А Н О В И В :

           Позивач  ОСОБА_1.  звернувся до суду і просить розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалось , і на даний час шлюбні відносини між ними фактично припинені.

           Відповідач ОСОБА_2. вимоги позивача визнала, вказуючи на те, що дійсно між нею та позивачем відсутнє взаєморозуміння, що заважає підтримувати шлюбні стосунки.

           Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.

           Судом встановлено наступне.

           Сторони зареєстрували шлюб 04 листопада 1989 року . Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3і ОСОБА_4.

           Між сторонами відсутнє взаєморозуміння щодо шлюбних відносин, що стало підставою припинення ведення спільного господарства та подружніх стосунків три роки назад. З березня  2008 року сторони проживають фактично окремо. Сторонами вирішено питання щодо поділу майна та утримання дітей .

           Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред»явлений одним із подружжя.

           Відповідно до ст.112 цього ж кодексу  суд з»ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність  малолітньої дитини, дитини-інваліда  та інші обставини життя подружжя.

           Відповідно до частини другої цієї статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що подальше спільне життя подружжя і збереження  шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

           З часу припинення шлюбних відносин , окремого проживання та часу знаходження позову в суді , примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не намагалась налагодити сімейні стосунки і не вважає на даний час можливим збереження сім»ї.

           При таких  обставинах суд приходить до висновку , що дальше спільне життя подружжя та  збереження  їх сім»ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної з сторін та їх неповнолітніх дітей.

           Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

           На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215,224-225 ЦПК України, суд -

                                               В И Р І Ш И В :

           Позов задовольнити.

           Шлюб між ОСОБА_1та ОСОБА_2, зареєстрований 04  листопада 1989 року за актовим записом НОМЕР_1у міському відділі реєстрації  актів громадянського  стану м. Донецька , розірвати.

           Стягнути з ОСОБА_1державне мито в розмірі 17гр. за реєстрацію розірвання шлюбу в органах РАЦС.

            ОСОБА_2від сплати державного мита звільнити.

           Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

Суддя