Справа № 0313/1473/2012 Провадження №11/0390/768/2012 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О.З.

Категорія: скарга на постанову про застосування примусових заходів виховного характеруДоповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді -Хомицького А.М.,

суддів -Бешти Г.Б., Польового М.І.,

за участю прокурора -Ковальчука О.В.,

захисника підсудного -ОСОБА_1,

законного представника -ОСОБА_2,

підсудного - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора Ратнівського району, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2012 року, якою неповнолітнього

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Заліси Ратнівського району, мешканця АДРЕСА_1, Ратнівського району Волинської області, громадянина України, учня 10 класу Заболоттівської ЗОШ, неодруженого , не судимого,

звільнено від покарання за злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку із застосуванням стосовно нього примусових заходів виховного характеру.

Застосовано до ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження та передачі його терміном на один рік під нагляд батьків -ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Запобіжний захід щодо підсудного ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Провадження у справі закрито.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області ,

В С Т А Н О В И Л А :

Неповнолітній ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 21 квітня 2012 року, близько 23 години, перебуваючи поблизу приміщення будинку культури по вул.1-го Травня в селищі Заболоття Ратнівського району Волинської області, умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 447 КПК України, провадження у справі закрив і на підставі ст. 105 КК України застосував до неповнолітнього ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі підсудного строком на один рік під нагляд батьків - ОСОБА_4 і ОСОБА_2

У своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_3, просить постанову суду щодо нього скасувати, а справу повернути на новий розгляд у зв'язку із неправильним застосуванням судом кримінального та кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що неповнолітнього ОСОБА_3 можна було звільнити від покарання на підставі ст. 105 КК України лише при постановленні судом вироку, а не постанови із закриттям провадження у справі.

Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови і доводи апеляції, прокурора, який підтримував свою апеляцію, пояснення підсудного ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1, які її заперечували та просили залишити постанову без зміни, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру, як застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, та інші.

Дані вимоги закону судом в повному обсязі дотримані не були.

Як убачається із постанови суду, звільняючи неповнолітнього ОСОБА_3 від кримінального покарання із застосуванням до нього заходів виховного характеру та закриваючи провадження у справі на підставі ст. 105 КК України, суд не врахував певні обставини, які впливають на правильне процесуальне вирішення справи.

Зокрема, звільнення постановою суду від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру може застосовуватись судом до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, а також за умови, що його виправлення можливе без застосування покарання. Такий порядок звільнення регламентується ст. 9 КПК України від 1960 року, який був чинним на момент прийняття рішення судом та ст. 97 КК України.

Разом з тим, суд не врахував, що неповнолітній ОСОБА_3 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, тому він на підставі ст. 105 КК України може бути звільнений тільки від призначеного покарання при постановленні судом вироку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону є обґрунтованими.

За таких обставин постанову суду щодо ОСОБА_3 необхідно скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд, під час якого слід усунути вказані порушення та прийняти законне й обґрунтоване процесуальне рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України від 1960 року, п.11 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора Ратнівського району, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.

Постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2012 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 закрито -скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Головуючий

Судді